Смерть сенатора Ліндсі Грема залишила по собі політичну прогалину, яку тепер намагається заповнити його колишній союзник Річард Блументаль. Саме ці двоє роками просували ідею жорстких санкцій проти Росії, і після відходу Грема весь тягар просування ініціативи ліг на плечі сенатора від Коннектикуту. Те, що законопроєкт усе ж пройшов Сенат 86 голосами проти 11 незадовго до літньої перерви, показує рідкісний випадок міжпартійної згоди у Вашингтоні. Але між ухваленням у Сенаті та підписом президента лежить Палата представників, де політична арифметика виглядає значно складніше.
Блументаль обрав жорсткі формулювання не випадково: словосполучення “вкрай критична ситуація” стосується не так військового становища на фронті, як економічного стану самої Росії. Логіка сенатора проста — санкції варто вводити не тоді, коли супротивник сильний, а тоді, коли він уразливий. За його оцінкою, саме зараз Москва підійшла до межі, коли додатковий фінансовий тиск здатен дати результат швидше, ніж будь-коли раніше за час війни.
Чому санкції проти Росії актуалізувалися саме зараз
Пʼятитижнева перерва в роботі Палати представників створила паузу, якою могли скористатися противники законопроєкту для перегрупування. Блументаль намагається не дати цій паузі перетворитися на затягування розгляду на невизначений термін. Його аргумент про можливу ескалацію з боку Путіна — це спроба тиснути на колег у Палаті емоційно, тоді як аргумент про економічну вразливість Росії — раціональний розрахунок, розрахований на прагматиків із обох партій.
Механізм законопроєкту побудований навколо вторинних мит, а не прямих заборон. Президент отримує повноваження вводити мита до 100% щодо найбільших покупців російської нафти й газу. Водночас передбачено винятки для країн, які імпортують менше 15% природного газу з Росії і одночасно скорочують цю залежність. Це формулювання не випадкове — воно фактично виводить із-під удару європейських союзників США, які вже й так знижують закупівлі російських енергоносіїв.
Внутрішньополітична боротьба навколо повноважень Трампа
Головна перешкода для законопроєкту в Палаті представників — не ставлення до Росії, а ставлення до самого президента. Частина демократів побоюється, що надання Дональду Трампу права вводити мита за власним рішенням може обернутися проти союзників США, а не проти Москви. Блументаль наполягає, що саме винятки для країн із низькою залежністю від російського газу знімають цей ризик, оскільки вони юридично захищають партнерів Вашингтона від випадкового удару тарифами.
Ця суперечка показує ширшу проблему: санкційна політика США вже кілька років балансує між бажанням тиснути на Кремль і небажанням Конгресу віддавати виконавчій владі надто широкі дискреційні повноваження. Компроміс, знайдений у переговорах із торговим представником США та Білим домом, за словами Блументаля, і став тим інструментом, що дозволив зібрати рекордну міжпартійну більшість у Сенаті.
Економічний тиск як головний аргумент
Блументаль оперує конкретними цифрами, щоб показати вразливість російської економіки: дефіцит бюджету на рівні 125 мільярдів доларів, що дорівнює 5% ВВП, та процентна ставка за державним боргом у 14%. Ці показники, на його думку, свідчать про те, що військова машина Кремля фінансується на межі можливостей, і додатковий удар по експортних доходах здатен обмежити ресурси для продовження війни.
- Дефіцит бюджету Росії оцінюється у 125 мільярдів доларів
- Це становить приблизно 5% ВВП країни
- Ставка за державним боргом сягає 14%
- Мита можуть охопити до 100% для найбільших покупців нафти й газу РФ
Саме на цих цифрах будується весь аргумент сенатора: санкції проти Росії, введені зараз, здатні наростити тиск на й без того ослаблену економіку, а не просто стати черговим символічним жестом Вашингтона.
Роль України у просуванні законопроєкту
Візит Блументаля до Києва минулого тижня додав ще один вимір до цієї історії. Заклик до Володимира Зеленського зустрітися з членами Конгресу — спроба посилити тиск на Палату представників зсередини, показавши законодавцям пряму зацікавленість української сторони в ухваленні санкцій. Заява про те, що Україна здатна переломити хід війни, працює як додатковий аргумент для тих у Палаті, хто досі вагається: підтримка законопроєкту подається не як абстрактний жест проти Москви, а як конкретний внесок у зміну балансу сил на фронті.
Доля ініціативи тепер залежить від того, чи вдасться зібрати в Палаті представників таку саму міжпартійну коаліцію, яка спрацювала в Сенаті. Ставки для Блументаля особисто високі: він продовжує справу, розпочату разом із Грема, і провал законопроєкту означатиме втрату головного важеля тиску, який Вашингтон намагався зберегти для найбільш вразливого моменту російської економіки.
