Серія масованих ударів по логістичних хабах та складах великих торговельних мереж у Києві, Дніпрі, Харкові та Одесі вивела з ладу значні складські потужності. Лише в Києві та області постраждало близько 400 тисяч квадратних метрів розподільчих площ — це майже 30% усієї складської інфраструктури столичного регіону. Цифра показова: йдеться не про точкові влучання, а про удар по критичному вузлу, через який проходить левова частка товарів перед тим, як потрапити на полиці магазинів.
Як влаштована логістика ритейлу і чому вона вразлива
Сучасна торговельна мережа працює не як набір окремих магазинів, які самі закуповують товар, а як централізована система: виробник везе продукцію на розподільчий хаб, звідти вона розсортовується і розвозиться по десятках чи сотнях точок продажу. Це дозволяє тримати нижчу собівартість логістики та керувати запасами централізовано. Але та сама централізація стає вразливим місцем — вивести з ладу один великий хаб означає паралізувати постачання одразу для великої кількості магазинів у регіоні.
Саме тому наслідком ударів стало не зникнення товарів як таких, а різке подовження термінів доставки. Те, що раніше проїжджало шлях від складу до полиці за добу-три, тепер може займати до тижня. Мережі та виробники вже реагують — переходять на прямі поставки, обходячи пошкоджені хаби, що частково компенсує втрату потужностей, але вимагає більше транспорту, пального і часу.
Чому фізичного дефіциту продуктів не передбачається
Ключовий аргумент експертів галузі — структурний: внутрішнє виробництво продовольства в Україні суттєво перевищує внутрішнє споживання, а аграрне виробництво розподілене по регіонах так, що базові потреби закриваються локально. Це принципова відмінність від логістичної кризи: коли товар фізично існує у достатній кількості, проблема зводиться до того, як швидко і якими маршрутами його довезти, а не до того, чи існує він взагалі.
Дефіцит у класичному розумінні виникає тоді, коли пропозиція не встигає за попитом на рівні всієї країни. Тут ситуація інша — виробничі потужності не постраждали в масштабах, які загрожували б балансу, страждає саме розподільча ланка.
Які категорії товарів опинилися в зоні ризику
Найбільш чутливими до логістичних збоїв виявляються товари, що вимагають безперервного холодового ланцюга — будь-яка перерва в охолодженні на етапі складу чи транспортування скорочує термін їх придатності або взагалі робить продукцію непридатною для продажу:
- молочна продукція з коротким терміном зберігання
- охолоджене м’ясо
- охолоджена риба
- свіжі овочі
Масові сорти хліба постраждали менше — хлібозаводи традиційно організовують власну систему розвезення продукції безпосередньо в магазини, минаючи великі розподільчі хаби, тому ця категорія менш залежна від зруйнованої інфраструктури.
Що буде з цінами і чому це не пов’язано з дефіцитом
Помірне зростання цін, якого очікують фахівці, має зовсім іншу природу, ніж цінові стрибки під час товарного дефіциту. У даному випадку подорожчання формується з додаткових витрат: подовжені логістичні маршрути споживають більше пального, компенсаційні прямі поставки коштують дорожче за централізовану доставку, а робота складів і магазинів на генераторах під час перебоїв з електроенергією додає витрат на кожному етапі ланцюга. Ці витрати ритейл і виробники поступово перекладають у роздрібну ціну — не тому, що товару стало менше, а тому, що доставити й зберегти його стало дорожче.
Чому ажіотажні закупівлі шкодять більше, ніж самі удари
Фахівці одностайні: масова скупка продуктів населенням створює саме той дефіцит, якого фізично не існує. Коли покупці роблять запаси на місяці вперед, полиці спорожняються не через брак товару на складах, а через різкий стрибок локального попиту, який мережі фізично не встигають покрити при подовжених термінах доставки. Рекомендований орієнтир — запас максимум на два тижні, якого достатньо для того, щоб пережити тимчасові логістичні труднощі без штучного посилення тиску на й так ослаблену систему постачання.
