Демографічні прогнози зазвичай будуються на припущенні, що суспільства проходять через перехідний період низької народжуваності, а потім показники стабілізуються ближче до рівня заміщення. Саме на цій логіці тримається основний сценарій ООН. Але нове дослідження економістів Ісуса Фернандеса-Вільяверде та Патріка Норріка ставить під сумнів сам механізм цього відскоку. Якщо вони праві, пік населення Землі настане не в середині 2080-х, а близько 2056 року — і зупиниться приблизно на рівні 9 млрд, а не 10,3 млрд людей.
Різниця між двома прогнозами — не в тому, скільки людей живе зараз, а в тому, як моделювати майбутню поведінку народжуваності. ООН закладає в розрахунки припущення, що навіть найнижчі показники з часом підростуть. Для Південної Кореї, де народжуваність зараз становить приблизно 0,72 дитини на жінку, організація прогнозує поступове зростання до 1,30 до кінця століття. Автори нового дослідження вважають це припущення необґрунтованим: реальні дані за останні роки не показують жодних ознак такого відновлення.
Що насправді показують дані по 236 країнах
Дослідники проаналізували статистику народжуваності за 1950–2023 роки у 236 країнах і територіях. У 219 із них тенденція одна — падіння без ознак стабілізації. Показово, що це вже не історія лише багатих і традиційно старіючих країн. У Таїланді коефіцієнт народжуваності опустився нижче однієї дитини на жінку, до цього рівня наближається Колумбія, у Тунісі — близько 1,5. Для порівняння: щоб населення відтворювало саме себе без міграції, потрібно 2,1-2,2 дитини на жінку.
Це принципово змінює саму суть проблеми. Раніше низька народжуваність вважалася наслідком багатства, урбанізації та тривалої освіти в розвинених економіках. Тепер той самий патерн проявляється у країнах середнього рівня доходу з різними культурами, релігіями та економічними моделями. Одного universального пояснення для цього немає — і саме це найбільше турбує авторів дослідження.
Роль смартфонів і межі цього пояснення
Одна з гіпотез, яку розглядають дослідники, — вплив смартфонів на соціальну поведінку. Дослідження у США фіксувало зв’язок між поширенням iPhone і зниженням народжуваності, пояснюючи це скороченням особистого спілкування та зростанням споживання контенту для дорослих. Однак ця гіпотеза працює лише як частковий фактор. Італія мала коефіцієнт народжуваності близько 1,2 дитини на жінку ще у 1995 році — задовго до появи смартфонів. Це означає, що технологія прискорює вже наявну тенденцію, а не породжує її.
Фернандес-Вільяверде та Норрік пов’язують глибші причини з тим, що можна назвати структурою сучасного життя: тривала освіта, побудова кар’єри, економічна незалежність жінок і індивідуальний вибір способу життя. Жінки отримали набагато ширший доступ до освіти й професійної реалізації, тоді як розподіл побутових обов’язків і виховання дітей змінювався значно повільніше. Житло, вартість навчання, нестабільна зайнятість і догляд за дітьми впливають на рішення завести дитину, але жоден з цих факторів окремо не пояснює, чому падіння народжуваності однаково проявляється в економіках із геть різними умовами.
Що означає скорочення робочої сили для економіки
Менша кількість людей працездатного віку — головний економічний наслідок цієї тенденції, і він уже видно на прикладі Японії. У 1991–2023 роках реальний ВВП Японії зростав у середньому на 0,79% на рік проти 2,60% у США. Але якщо рахувати ВВП на одного працездатного дорослого, розрив різко скорочується: 1,33% проти 1,73%. Це означає, що падіння народжуваності не обов’язково веде до падіння добробуту кожної окремої людини — просто економіка загалом стає меншою.
Водночас старіння населення тисне на пенсійні системи, медицину, державні бюджети й оборонні витрати: менше працівників мають створювати більше економічної цінності, щоб утримувати ту саму кількість соціальних зобов’язань. Є й зворотний бік — менший тиск на житло та інфраструктуру, можливість інвестувати більше ресурсів у кожну дитину, менше екологічне навантаження.
- 219 із 236 проаналізованих країн демонструють подальше падіння народжуваності без ознак стабілізації
- У Таїланді коефіцієнт народжуваності вже нижче однієї дитини на жінку
- Прогнозований пік населення — близько 9 млрд у 2056 році, майже на три десятиліття раніше за основний сценарій ООН
- Песимістичний сценарій ООН (пік 8,95 млрд у 2053 році) фактично збігається з оцінкою нового дослідження
Автори прямо визнають: у самій економіці немає механізму, який автоматично підштовхував би народжуваність назад до рівня заміщення. Це визнання важливіше за будь-яку конкретну цифру прогнозу — воно означає, що демографи можуть моделювати майбутнє населення на припущеннях, які нічим не підкріплені, окрім історичної звички очікувати стабілізацію там, де раніше вона відбувалася.
