Формально Північноатлантичний альянс залишається осторонь. Речник головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі, генерала Алексуса Гринкевича, прямо заявив, що зустріч начальників генеральних штабів зацікавлених країн-членів, проведена 19 серпня, не є місією НАТО. Але сам факт, що структура на рівні Верховного командування скликає таку нараду для координації внеску союзників у безпеку судноплавства через Ормузьку протоку, показує, наскільки далеко готовий зайти Альянс, не переступаючи формальну межу колективної операції.
Причина такої обережності зрозуміла: пряме залучення НАТО означало б колективну відповідальність усіх членів за дії проти Ірану, а цього союзники намагаються уникнути будь-якою ціною. Натомість Альянс виконує роль майданчика для узгодження — використовує здатність об’єднувати учасників і розуміти, якими ресурсами кожен з них реально володіє, аби потім ці ресурси могли застосовуватися поза мандатом НАТО, у форматі окремої коаліції.
Чому Ормузька протока має стратегічну вагу
До лютого через цю вузьку водну артерію проходила приблизно п’ята частина всієї нафти, що перебувала у світовій торгівлі. Будь-яке порушення руху танкерів там миттєво відбивається на глобальних поставках. Коли конфлікт із Іраном загострився, ці обсяги впали — за наявними даними, добовий вивіз нафти з протоки скоротився приблизно до половини довоєнного рівня, close до 10 мільйонів барелів на добу.
Щоб утримати хоча б цей показник, військові організували фактично таємний морський коридор: щоночі 15–20 танкерів проходять протоку через південний канал уздовж узбережжя Оману. Це не публічна операція з супроводу конвоїв, а радше логістична схема, яка дозволяє комерційному судноплавству функціонувати попри те, що сам конфлікт залишається у глухому куті.
Хто формує майбутню архітектуру безпеки
Політичне лідерство у створенні довгострокової коаліції взяли на себе Франція та Велика Британія. Вони очолили зусилля із залучення близько десятка країн, які мають гарантувати безпечний прохід через протоку, коли напруженість спаде або конфлікт буде остаточно врегульовано. Це принципово інша конструкція, ніж місія НАТО, — коаліція охочих, що діє поза структурами Альянсу, хоча й спирається на координацію, яку забезпечує Верховне командування ОЗС в Європі.
При цьому жодна довгострокова домовленість не зможе обійтися без згоди самого Ірану. Це ключовий момент: навіть якщо західна коаліція побудує ефективну систему супроводу суден, юридично стійкий режим судноплавства в протоці неможливий без визнання його Тегераном.
Оманський маршрут як індикатор балансу сил
Показово, що близько 80% суден, які проходять протоку, обирають маршрут через Оман. Цей шлях офіційно санкціонований ООН, проте Іран послідовно виступає проти нього, розглядаючи його як обхід власного контролю над протокою. Попри те, що Тегеран раніше атакував значну кількість суден у цьому районі, перевізники поступово відновили логістику, покладаючись на обіцяний захист із боку військово-морських сил США.
Водночас Іран веде окремі переговори з Оманом про те, як сторони могли б самостійно, без західної коаліції, відкрити рух через протоку. Це паралельний трек, який показує, що Тегеран не готовий визнати перемогу оманського маршруту як остаточне рішення і шукає спосіб зберегти вплив на власних умовах.
Що це означає для розстановки сил
- США утримують оперативний контроль через таємний морський коридор і фактичний супровід танкерів
- НАТО діє як інструмент координації союзників, не беручи на себе колективну відповідальність за операцію
- Франція та Британія формують політичну коаліцію для довгострокового врегулювання поза структурами Альянсу
- Іран зберігає право вето на будь-яку стійку домовленість і веде окремі перемовини з Оманом
- Оманський маршрут став де-факто головним каналом проходу, попри протидію Тегерана
Ця конструкція — коли Ормузька протока охороняється не спільною операцією блоку, а гнучкою коаліцією з опертям на координаційні можливості НАТО — відображає загальну обережність Заходу: підтримувати судноплавство і тиснути на Іран, не створюючи формального приводу для розширення конфлікту до рівня прямого протистояння з Альянсом.
