Неділя, 9 Серпня, 2026

Війна

Економіка

Держава шукає складські приміщення для бізнесу після ударів по логістиці рітейлерів

Серія російських ударів по складських комплексах великих торгових мереж поставила державу перед завданням, якого раніше не існувало в такому масштабі — терміново знайти альтернативні складські приміщення для бізнесу, що втратив логістичну інфраструктуру. Фонд державного майна отримав доручення уряду провести аудит усіх складів, які перебувають на балансі державних підприємств, і зрозуміти, скільки з них реально можна передати комерційним компаніям.

Формальна цифра вражає — кілька сотень тисяч квадратних метрів на папері перебувають у державній власності. Але голова фонду Дмитро Наталуха прямо каже: те, що записано в реєстрах, і те, що фізично придатне для експлуатації, — це різні речі. Складські будівлі держпідприємств роками могли простоювати, частково руйнуватися, здаватися в оренду з порушеннями або перебувати у стані, який унеможливлює швидке передання під логістичні потреби рітейлу.

Чому аудит — це не формальність

Складське приміщення для бізнесу — це не просто чотири стіни й дах. Це підключення до електромереж достатньої потужності, підʼїзні шляхи для вантажного транспорту, температурний режим, протипожежна безпека, доступ для навантажувальної техніки. Компанія, яка перевозить тисячі тонн товару щодня, не може розмістити операції в будівлі, яка формально є складом, але фактично не відповідає жодним логістичним стандартам.

Саме тому фонд плановий виїзди в регіони — інспекція на місці потрібна, щоб відділити реально придатні площі від тих, що існують лише в документах. Це стандартна проблема управління державним майном: значна частина активів десятиліттями не оновлювалася, і реальний технічний стан часто гірше за той, що відображено в балансових документах підприємств.

Юридична розвилка — аукціон чи суборенда через держкомпанію

Фонд опрацьовує дві моделі передачі площ бізнесу. Перша — аукціони на право оренди, класичний прозорий механізм, де ціну визначає ринок через конкурентну процедуру. Друга — передача активів визначеній державній компанії за символічну орендну плату з подальшою суборендою бізнесу.

Пошкоджений складський комплекс після ракетного удару

Друга модель швидша й гнучкіша, але створює очевидний ризик: посередник між державою і кінцевим орендарем — це завжди простір для непрозорих домовленостей, особливо коли ставка оренди для проміжної ланки встановлюється на символічному рівні. Наталуха відкрито визнає цей ризик і каже, що фонд шукає варіант, який не відкриє нового каналу для корупційних схем. Це ключова розвилка, яка визначить, наскільки ефективно й чесно спрацює весь механізм — можна мати сотні тисяч квадратних метрів придатних площ, але провалити розподіл через погано продуману юридичну конструкцію.

Що це означає для ринку логістики

Атаки по складах великих мережевих компаній і виробничих потужностей — це удар не лише по конкретних бізнесах, а по логістичному ланцюгу цілих товарних категорій, від будматеріалів до продовольства. Зупинка виробництва на одному з підприємств, що постраждали, і пошкодження логістичних центрів іншої великої продовольчої мережі раніше цього літа показують, що атаки на складську інфраструктуру стали системним елементом ударів, а не одиничним епізодом.

Бізнес реагує диверсифікацією місць зберігання і маршрутів логістики — розподіляє запаси між кількома точками, щоб один удар не паралізував усю мережу постачання. Але диверсифікація коштує грошей: потрібні додаткові орендовані площі, більше персоналу, складніше управління запасами. Це неминуче тягне зростання логістичних витрат, які згодом відображаються в роздрібних цінах.

Державні складські приміщення для бізнесу в цьому контексті — це не подарунок, а спосіб пом’якшити ріст витрат для постраждалих компаній, дати їм доступ до площ без необхідності будувати чи орендувати нові обʼєкти на комерційних умовах у стислі терміни. Якщо фонду вдасться швидко завершити інспекцію і запустити прозору юридичну модель, частина логістичного навантаження на бізнес буде знята. Якщо процес затягнеться або модель передачі виявиться непрозорою, компанії продовжуватимуть шукати комерційні альтернативи самостійно, а витрати на диверсифікацію логістики так чи інакше перейдуть у ціни для кінцевого споживача.

Інше в категорії