Атаки на цивільні судна в Чорному морі та вздовж морського коридору знову ламають логістику українського аграрного експорту. Національний банк у своєму інфляційному звіті вже порахував ціну цього процесу — понад 2 мільярди доларів прямих втрат від недоотриманої експортної виручки у другій половині 2026 року. Цифра виглядає технічною, але за нею стоїть цілком конкретний механізм: скільки зерна фізично можна вивезти альтернативними шляхами, коли морський коридор перестає працювати у звичному режимі.
Чому альтернативні маршрути не замінюють море повністю
До загострення ситуації Україна вивозила морем 4-4,5 мільйона тонн аграрної продукції щомісяця. Це базовий обсяг, розрахований на пропускну спроможність глибоководних портів, де одне судно забирає тисячі тонн за один рейс. Коли морський коридор під ударом, вантажопотік переспрямовують на річкові перевезення Дунаєм, залізницю та автотранспорт до сухопутних кордонів. Але сумарна спроможність цих каналів — лише близько 2,5 мільйона тонн на місяць, тобто майже вдвічі менше за морський показник.
Різниця у 1,5-2 мільйони тонн щомісяця — це не абстракція, а фізичне обмеження інфраструктури: кількість вагонів, пропускна здатність прикордонних переходів, глибина фарватеру річкових портів. Наростити ці потужності швидко неможливо, тому частина врожаю просто затримується на складах або перевозиться пізніше, ніж планувалося.
Дунай як вузьке місце системи
Річковий маршрут через Дунай традиційно був головною альтернативою морському експорту ще з 2022 року. Проте цього літа його пропускна спроможність додатково впала через посуху — рівень води в річці знизився, а це напряму обмежує осадку суден і, відповідно, обсяг вантажу, який вони можуть взяти на борт. НБУ прямо вказує період серпень-жовтень як фазу найгострішого обмеження, після чого з листопада очікується зростання темпів експорту.
Тобто накладаються два фактори одночасно: воєнний ризик у морському коридорі та природне обмеження на річковому маршруті. Це і формує пікове звуження експортних можливостей саме в останній третині року.
Як рахуються мільярдні втрати
Механізм формування збитку простий за логікою, хоч і складний у деталях. Коли фізичний обсяг вивезеної продукції падає нижче потенційного, експортер не отримує виручку, яку міг би отримати за нормальної пропускної спроможності портів. Додатково зростають самі витрати логістики — переорієнтація на залізницю та автотранспорт коштує дорожче за морське перевезення через більшу кількість перевалок, довші маршрути та вищі тарифи. Обидва ефекти — і недоотримана виручка, і подорожчання логістики — лягають на аграрний сектор та економіку в цілому.
Сумарна оцінка Нацбанку — понад 2 мільярди доларів прямих втрат саме від недоотримання експортної виручки за другу половину 2026 року. Це той обсяг валютних надходжень, який економіка недорахує в поточному періоді.
Чому НБУ не називає це кризою
Ключовий нюанс звіту — Нацбанк очікує, що недовивезені обсяги не зникнуть остаточно, а будуть експортовані пізніше, протягом першого півріччя 2027 року. Це означає, що йдеться радше про зсув грошового потоку в часі, ніж про повну втрату доходів. Валютна виручка прийде, просто із затримкою — а це вже інша економічна історія, ніж безповоротні збитки.
Порівняння з блокадою 2022 року, на яке посилається НБУ, теж змістовне. Тоді інфраструктура альтернативних маршрутів створювалася з нуля в умовах повного шоку. Зараз аграрії та логістичні оператори вже мають напрацьовані схеми, зафіксовані контракти на річкові та сухопутні перевезення, розуміння того, які обсяги можна перекинути куди. Це знижує рівень невизначеності, навіть якщо фізичні обмеження пропускної спроможності залишаються тими самими.
Що це означає для сектору
Для агровиробників подорожчання логістики означає пряме звуження маржі — витрати на доставку зростають, а ціна продажу на зовнішніх ринках від цього не підвищується автоматично. Для платіжного балансу країни тимчасове падіння експортної виручки другого півріччя 2026 року означає слабший приплив валюти саме в цей період, що потенційно впливає на курсову динаміку та резерви. Але якщо прогноз НБУ щодо компенсації обсягів у першому півріччі 2027 року справдиться, макроекономічний ефект залишиться керованим — це питання радше тимчасового дисбалансу, ніж структурного провалу експортної моделі.
