Аграрний сектор десятиліттями був опорою валютних надходжень України, і саме тому удари по портовій інфраструктурі б’ють не по окремій галузі, а по всій експортній моделі країни. За оцінками Bloomberg, з якими ознайомилося РБК-Україна, у 2026-27 маркетинговому році країна може вивезти близько 29,6 мільйона тонн сільськогосподарської продукції — на 54% менше за попередній прогноз у 64,4 мільйона тонн. Це не коригування на кілька відсотків, а фактичний злам логістичної моделі, яка формувалася роками.
Чому все тримається на одному порту
Механізм простий і водночас вразливий: Одеський порт традиційно обробляє близько 90% усіх поставок зерна з України. Це означає, що будь-яка атака на цей вузол не просто уповільнює експорт — вона фактично перекриває основний канал, через який зерно потрапляє на світові ринки. Альтернативи існують, але вони обмежені за пропускною спроможністю. Дунайський маршрут, який мав частково компенсувати втрати через морську блокаду, зараз працює гірше звичайного через посуху — рівень води в річці опустився до рекордно низьких позначок, що ускладнює проходження суден з повним завантаженням.
У результаті пшениця, один із ключових експортних товарів країни, за прогнозом може скоротитися на 53% — до 8,3 мільйона тонн. Це прямий наслідок того, що канал збуту звузився фізично, а не через падіння попиту чи врожайності.
Що відбувається всередині країни, поки зерно не може виїхати
Логістична блокада створює ефект доміни всередині самої України. Новий урожай продовжує надходити до сховищ у звичному темпі, тоді як вивезення старих запасів гальмується. За наявними оцінками, близько 59 мільйонів тонн зерносховищ можуть бути заповнені повністю вже до початку листопада. До кінця осені дефіцит потужностей для зберігання може сягнути приблизно 11 мільйонів тонн.
Це означає одне: фізично складати урожай буде нікуди. Такий дисбаланс традиційно тисне на внутрішні ціни — коли пропозиція зерна на внутрішньому ринку перевищує можливості його реалізації чи зберігання, виробники змушені продавати дешевше, ніж могли б за нормальної логістики. Для аграріїв це пряма втрата маржі, а для держави — недоотримані податкові й валютні надходження.
Наслідки для економіки в цілому
Сільськогосподарський сектор минулого року забезпечив понад половину експортних доходів країни. Це робить його не просто важливою галуззю, а фактично несучою конструкцією зовнішньоторговельного балансу. Скорочення експорту зерна такого масштабу автоматично тисне на надходження іноземної валюти, від яких залежить стабільність курсу та здатність фінансувати імпорт критично важливих товарів.
За попередніми підрахунками, прямі втрати від недоотриманої експортної виручки лише за другу половину 2026 року можуть перевищити 2 мільярди доларів. Це не гіпотетична цифра з довгострокового прогнозу, а оцінка втрат за короткий проміжок часу — тобто темп, з яким гроші випадають з економіки, доволі високий.
Наразі влада заявляє про можливість відновити експорт попри блокаду морського коридору, що свідчить про пошук альтернативних логістичних рішень. Втім, поки основний вузол — Одеський порт — залишається під ударом, а річкові маршрути обмежені природними факторами, розрив між потенціалом виробництва та реальними можливостями вивезення продукції зберігатиметься.
- Прогноз експорту сільгосппродукції знижено на 54% — до 29,6 млн тонн
- Експорт пшениці може впасти на 53% — до 8,3 млн тонн
- Одеський порт обробляє близько 90% зернових поставок України
- Дефіцит зерносховищ до кінця осені сягне близько 11 млн тонн
- Прямі втрати виручки за другу половину 2026 року — понад 2 млрд доларів
