Цифра у 70 мільярдів євро щорічно — це не разовий пакет допомоги, а планова база фінансування, яку держави-члени НАТО закладають на два роки наперед. Сам факт, що Альянс говорить про 2027 рік як про горизонт планування, а не про якийсь один транш, вказує на те, що союзники виходять з логіки затяжної війни на виснаження, а не короткострокової кризової підтримки.
Ключова відмінність цього формату від того, що існувало раніше, — інституційна. Мова йде про Ініціативу НАТО з безпекової допомоги і навчання для України (NSATU), яка виконує функцію єдиного координаційного механізму. До появи такого механізму допомога йшла через різні національні канали та коаліційні формати, що створювало ризики дублювання, розбіжностей у пріоритетах і затримок. Коли заступник командувача NSATU наголошує на наявності «необхідних спроможностей» та «експертизи», йдеться саме про це — про перехід від розрізненої координації до постійної структури, здатної планувати навчання, технічне обслуговування й постачання обладнання як єдиний цикл.
Навчання як окремий фронт роботи
Те, що десятки тисяч українських військовослужбовців вже пройшли через програми держав-членів НАТО, свідчить про масштаб, який виходить за межі точкової підготовки окремих підрозділів. Напрями підготовки — тактика ведення бою, медична допомога, протиповітряна оборона — покривають три критичні для сучасної війни компетенції: здатність вести наступальні й оборонні дії на рівні підрозділів, здатність зберігати особовий склад через якісну медичну евакуацію та лікування, і здатність протидіяти повітряним загрозам, які залишаються одним із головних факторів виснаження в цій війні.
Слова капітана збройних сил Норвегії про те, що воюють саме українські військові, а не іноземні інструктори, фіксують принципову межу формату NSATU: це модель підготовки та забезпечення, а не пряма участь у бойових діях. Це не нова риса — так було й раніше, — але в контексті нарощування бюджетів на 2026–2027 роки це підтвердження, що модель залишається незмінною: НАТО як інституція нарощує ресурсне забезпечення, залишаючись поза межами прямого залучення особового складу до бойових операцій.
Чому гроші ростуть, а членство буксує
Показово, що фінансова та навчальна підтримка через NSATU масштабується саме на тлі того, як тема повноцінного членства України в НАТО фактично заморожена. На саміті в Анкарі це питання не піднімалося взагалі, попри присутність українського президента. Посол України у Великій Британії Валерій Залужний публічно розкритикував саму модель вступу в Альянс у його нинішньому вигляді, запропонувавши шукати нові формати оборонних союзів.
Це не суперечність, а логічне розділення двох різних треків. Політичне рішення про членство залежить від консенсусу всіх держав-членів і має значно ширші геополітичні наслідки, ніж рішення про фінансування навчальних програм чи постачання обладнання. Операційна підтримка через NSATU дозволяє союзникам нарощувати внесок у обороноздатність України, не відкриваючи складну й повільну дискусію про статус членства.
У цьому ж контексті варто розглядати приєднання України до Об’єднаних експедиційних сил (JEF) як розширеного партнера в листопаді 2025 року. Україна стала першою державою поза цим об’єднанням з таким статусом, що фактично формує паралельний, більш гнучкий формат безпекової інтеграції, не прив’язаний до процедури повноправного членства в НАТО.
Оперативний вимір рішення
Для планування бойових дій горизонт у два роки має конкретне значення: командування ЗСУ може розраховувати графіки підготовки резервів, ротацію підрозділів на навчання і терміни модернізації обладнання, спираючись на прогнозований, а не одноразовий ресурс. Це знижує залежність від політичних циклів окремих країн-донорів і зменшує ризик різких провалів у постачанні, які раніше виникали через затримки узгоджень на національному рівні.
Водночас сама сума — важливий, але не вичерпний показник. Ключовим залишається те, наскільки швидко ресурси NSATU конвертуються у реальні поставки на фронт і наскільки навчальні програми відповідають тим формам бою, які фактично ведуться зараз, включно з протиповітряною обороною, яка згадується серед пріоритетних напрямів підготовки.
