Кожне 1 вересня — це не лише свято знань, а й момент, коли держава остаточно фіксує, яку версію минулого вона пропонує наступному поколінню. Шкільні підручники історії ніколи не бувають нейтральними — вони завжди відображають політичний курс влади в конкретний момент. І те, що відбувається зараз одночасно в Росії та Польщі, показує дві різні швидкості одного й того самого процесу — переписування минулого під актуальні ідеологічні потреби.
Кремль повертається до тоталітарної моделі освіти
Росія цього року випустила підручник «Історія нашого краю. Донбас і Новоросія» для окупованих територій та «Суспільствознавство» під редакцією Дмитра Медведєва для «корінної» РФ. У роботі над «правдивою» історією України пропагандисти вже анонсували ще один посібник, зміст якого неважко передбачити — досить згадати тезу з чинного підручника про те, що російські кордони «ніде не закінчуються».
Це продовження тенденції попередніх років, коли з біографій Гоголя та інших письменників, яких Росія вважає «своїми», прибирали будь-які згадки про Україну, а натомість повертали радянську мобілізаційну класику на кшталт «Молодої гвардії» та «Як гартувалася сталь». Показово, що навіть частина російських спостерігачів визнає — Кремль дедалі відвертіше запозичує не так радянські, як нацистські концепти побудови ідеології, прямо декларуючи мету створення «нового світового порядку». Це формулювання, яке колись було офіційною назвою політики Третього рейху щодо підкорених народів Європи, тепер відтворюється в шкільних підручниках історії як частина державної доктрини.
Польща переписує минуле обережніше, але не щодо України
Польська шкільна програма з історії давно перетворилася на заручника передвиборчих циклів. Прихід консерваторів змінює підручники в один бік, повернення лібералів — у інший. Але щодо України обидва табори демонструють на диво схожі підходи. Реформа 2017 року, проведена консервативним урядом, зробила акцент на Волинській трагедії, завойовницьких походах на українські та «руські» землі, а також на низці уній та договорів, які подавалися як приклади польської державницької великодушності.
Ключовий меседж таких підручників читається між рядків — поляки й українці нібито були одним народом, якому поляки принесли мову, культуру та релігію, а українці невдячно повставали проти цього. Про те, що ці «дари» приходили на вістрі шаблі, підручники традиційно замовчують. Сучасна Україна як держава згадується в них вкрай рідко — територія на сході подається як історично польська, але водночас якимось чином окрема.
Ліберальна реформа уряду Туска 2024 року скоротила курс історії і зробила його менш консервативним практично в усіх аспектах — окрім українського. Матеріал про Україну зазнав скорочення обсягу, але не зміни трактувань. Наступні вибори в Польщі можуть знову змінити акценти, проте наразі базова оптика щодо українців залишається незмінною попри зміну урядів.
Чому це небезпечно для двосторонніх відносин
Показово, що чи не єдиний сюжет, який справді об’єднує українську і польську версії історії — це операція «Вісла» 1947 року, коли за наказом Сталіна українців і поляків примусово переселяли у вантажних вагонах і концтаборах, де сотнями гинули люди. Ініціаторами депортації сотень тисяч українців як методу боротьби з УПА виступали саме польські комуністи, хоча в підручниках акцент традиційно робиться на польських жертвах.
Дослідження Українського інституту 2022 року, присвячене висвітленню української історії в закордонних підручниках, фіксує саме цю асиметрію трактувань. Ідеологічна прірва між українськими шкільними підручниками історії та їхніми російськими і польськими аналогами з кожним роком зростає — кожен у власному напрямку. Право трактувати власне минуле на власний розсуд — суверенне право будь-якої держави, але коли йдеться про партнера, від якого залежить безпекова та політична підтримка, така динаміка виглядає тривожно.
- Росія цьогоріч видала нові підручники з ідеологічною доктриною «нового світового порядку»
- Українські письменники позбавляються згадок про Україну в російській навчальній літературі
- Польська реформа 2024 року скоротила консервативні акценти всюди, крім теми України
- Операція «Вісла» лишається чи не єдиним спільним сюжетом українських і польських підручників
- Українсько-польська робоча група з питань історичної пам’яті та конгреси істориків продовжують працювати, хоча порядок денний там формують переважно польські учасники
Контакти між українськими та польськими істориками не розірвані — робоча група з питань історичної пам’яті збиралася цього року, так само як і двосторонній конгрес істориків. Це принципово інша ситуація порівняно з Росією, де діалог про минуле замінено державною доктриною реваншу. Але ідеологічні розбіжності, які закладаються в підручники історії зараз, за визначенням проявляться через покоління — і ігнорувати цей процес означає відкладати проблему, а не вирішувати її.
