Прогноз щодо дисбалансу попиту й пропозиції валюти на 15-20% на початку вересня звучить тривожно лише на перший погляд. Насправді це майже рутинна ситуація для українського міжбанку останніх трьох років, і саме механізм, який утримує курс від різких стрибків у таких умовах, варто розібрати детальніше.
Як влаштована модель керованої гнучкості
Директор департаменту фінансових ринків ”Глобус Банку” Тарас Лєсовий пояснює: український валютний ринок майже три роки функціонує за моделлю керованої гнучкості. Це означає, що курс не є ні жорстко фіксованим, ні повністю плаваючим. Коли імпортери формують підвищений попит на валюту для розрахунків із закордонними постачальниками, а експортна пропозиція цей попит не покриває, різницю компенсує Національний банк власними продажами.
За оцінкою експерта, на початку вересня тижневий обсяг таких валютних інтервенцій може становити приблизно 850 млн – 1 млрд доларів. Це і є той інструмент, який перетворює потенційний дефіцит валюти на керовану величину, а не на паніку на ринку. Саме тому, наголошує Лєсовий, пряма математична залежність ”попит зріс – курс різко полетів” у нинішній конструкції ринку не працює.
Звідки береться підвищений попит на валюту
Основне джерело тиску на курс на початку вересня – традиційна активність імпортерів, яка накладається на додаткові витрати бізнесу. Російські атаки не лише завдають прямих збитків, а й змушують підприємства перебудовувати логістичні маршрути, вкладатися в резервне живлення, захист виробництва та безпеку перевезень. Частина цих витрат поступово переноситься у споживчі ціни, і саме тут криється ризик, на який вказує експерт: ”маховик” інфляції може запрацювати помітніше, ніж у серпні.
Окремим фактором тиску залишається вартість пального, яка залежить одночасно від внутрішньої логістики, безпекових ризиків і кон’юнктури світового нафтового ринку. Ці змінні складно прогнозувати з високою точністю, тому вони формують радше діапазон можливих сценаріїв, ніж жорсткий прогноз.
Чому готівковий ринок реагує сильніше за міжбанк
Прогнозні коридори для міжбанку – 44,6-45,1 грн за долар та 51-52,5 грн за євро – виглядають вужчими за готівкові, де долар може сягати 45,2 грн. Це не випадковість, а особливість роботи обмінних пунктів: короткочасні хвилі підвищеного попиту на готівку, спровоковані новинами про обстріли, ціни на пальне чи наближення опалювального сезону, обмінники відпрацьовують не лише курсом, а й розширенням спреду.
За словами Лєсового, різниця між курсами купівлі та продажу в такі моменти може зростати до 1-1,3 грн і більше. Фактично це означає, що психологічна нервозність клієнтів закладається безпосередньо в маржу обмінного пункту – людина платить не за реальну зміну курсу, а за власну емоційну реакцію на неї.
Що це означає для щоденної динаміки курсу
Прогнозовані діапазони коливань дають уявлення про масштаб можливих змін:
- на міжбанку – до 0,05-0,15 грн за день;
- у комерційних банках – до 0,1-0,2 грн;
- в обмінних пунктах – до 0,3 грн;
- середнє тижневе відхилення – 1-1,5% від стартового курсу тижня.
Ці цифри показують, що навіть при заявленому перевищенні попиту над пропозицією на 15-20%, амплітуда курсових змін залишається відносно стриманою. Головний стабілізуючий чинник – та сама позиція Національного банку, який продовжує компенсувати дефіцит валютної пропозиції власними інтервенціями та таким чином стримує ринок від різких курсових гойдалок.
Практичний висновок для тих, хто купує валюту
Лєсовий радить розрізняти два типи поведінки на ринку: довгострокове заощадження і реакцію на новинний фон. Якщо валюта купується як заощадження, кілька днів очікування зазвичай нічого принципово не змінюють. А ось емоційна реакція на повідомлення про нібито рекордне зростання долара нерідко призводить до купівлі саме в момент, коли продавець максимально підняв ціну – тобто в найгіршій точці для покупця.
Матеріал підготовлено виключно з ознайомчою метою і не є фінансовою чи інвестиційною порадою.
