Візит робочої місії Міжнародного валютного фонду до України наступного тижня — не рутинна процедура, а перевірка того, наскільки державні фінанси витримують навантаження війни. Формально місія оцінить виконання бюджету поточного року та ознайомиться з підготовкою кошторису на наступний, проєкт якого уряд має подати до Верховної Ради до 15 вересня. Фактично ж мова йде про пошук відповіді на набагато гостріше питання: звідки брати гроші на дефіцит Міністерства оборони, який уже сягнув 27 мільярдів доларів, або приблизно 1,2 трильйона гривень.
Як працює моніторинг МВФ і чому він зараз критичний
Робочі місії фонду — це стандартний елемент програм співпраці з країнами-позичальниками. Експерти не видають нових траншів під час таких візитів, вони перевіряють, чи відповідає фактичне виконання бюджету раніше погодженим орієнтирам. Це своєрідна діагностика перед прийняттям рішень щодо подальшого фінансування. Для України цей формат має особливе значення, бо саме висновки місії формують позицію фонду щодо того, чи потрібне країні додаткове фінансування і в якому обсязі.
Головна інтрига в тому, що бюджетний процес на 2026 рік стартує одночасно з визнанням гострої нестачі коштів у поточному. Це означає, що місія фактично працюватиме на два фронти — латання дірки цього року та закладання реалістичних параметрів у документ, який ляже в основу фінансування армії наступного.
Із чого складається діра у 27 мільярдів доларів
Дефіцит Міністерства оборони — це не одна стаття витрат, а комбінація кількох потреб, які накопичувалися паралельно:
- 8-10 мільярдів доларів необхідно додатково знайти до кінця 2026 року на озброєння та інші військові витрати;
- близько 20 мільярдів доларів потрібно на виплати військовослужбовцям, сім’ям загиблих та інші соціальні зобов’язання перед оборонним сектором.
Різниця між цими двома блоками принципова. Витрати на озброєння теоретично можна оптимізувати, перерозподілити в часі або частково закрити за рахунок партнерської допомоги в натуральній формі. А виплати військовим і родинам загиблих — це юридично закріплені зобов’язання держави, які не підлягають секвестру без політичних і соціальних наслідків. Саме тому другий блок і формує основний тиск на бюджет.
Чому МВФ раніше не погоджувався на розширення дефіциту
Україна вже намагалася домовитися з фондом про збільшення дефіциту державного бюджету заради фінансування військових витрат, але узгодження не відбулося. Логіка МВФ у таких випадках зазвичай пов’язана не з небажанням допомогти, а з макроекономічною дисципліною: розширення дефіциту без чіткого джерела покриття підвищує ризики монетарного фінансування через емісію, тисне на курс і розганяє інфляцію. Фонд традиційно наполягає, щоб додаткові витрати мали конкретне джерело — зовнішні позики, гранти партнерів або перерозподіл усередині бюджету, а не друк грошей центральним банком.
Що це означає для бюджетної політики найближчих місяців
Результат роботи місії визначить, чи визнає фонд наявний дефіцит Міноборони як обґрунтовану потребу в додатковому фінансуванні, і якщо так — які механізми покриття вважатимуться прийнятними. Для уряду це питання не лише про цифри, а про довіру: позиція МВФ впливає на готовність інших зовнішніх партнерів надавати кошти, оскільки оцінки фонду часто є орієнтиром для донорів і кредиторів. Якщо місія підтвердить масштаб проблеми, наступним кроком стане пошук комбінації джерел — від додаткових позик до перегляду видаткової частини бюджету на 2026 рік, який уже готується паралельно з латанням поточних дір.
