Арешт українця Володимира Ж. у Хорватії міг би виглядати як курйоз — чоловіка, якого підозрюють у причетності до підриву газопроводів, затримали буквально на майданчику фільму про цей самий підрив. Але за цим епізодом ховається набагато серйозніший сюжет: розслідування, яке вже понад три роки не може встановити замовника атаки, і водночас юридична суперечка між державами ЄС про те, чи можна взагалі вважати цю диверсію злочином.
Німецька прокуратура наполягає на кримінальному переслідуванні. Польський суд, розглядаючи справу того самого підозрюваного раніше, дійшов протилежного висновку — газопроводи, за такою логікою, могли бути законною військовою ціллю в умовах повномасштабної війни Росії проти України. Саме через цю розбіжність екстрадиція з Польщі свого часу не відбулася, і Володимир Ж. встиг виїхати в Україну, перш ніж повернутися до Варшави й опинитися врешті в Хорватії за тим самим європейським ордером 2024 року.
Чому справа підриву Північних потоків досі не має відповіді про замовника
Федеральна прокуратура Німеччини реконструювала операцію доволі детально: яхта, орендована в Ростоку за підробленими документами, група з шести осіб на чолі із Сергієм К., підводна закладка вибухівки на глибині близько 80 метрів поблизу данського острова Борнгольм. Володимира Ж. слідство відносить до водолазів, які безпосередньо виконували підводну частину операції. Сам він свою причетність заперечував.
Але навіть маючи технічну картину події, німецькі слідчі так і не назвали, хто дав команду на її виконання. У грудні 2025 року Федеральний суд Німеччини, розглядаючи скаргу на арешт Сергія К., прямо визнав: є вагомі підстави вважати атаку операцією, яка могла бути ініційована й контрольована державою. Аргументи суду промовисті — професійний рівень виконання, використання справжніх документів із неправдивими даними, ймовірна політична мета. Це формулювання суду важливіше за сам факт затримання одного з водолазів: воно фактично визнає державний, а не приватний характер диверсії.
Юридична пастка з імунітетом
Якщо операцію справді організувала якась держава, перед судом постане питання про імунітет її службовців. Німецький суд уже окреслив межу: імунітет не поширюється на воєнні злочини та окремі насильницькі дії, заборонені міжнародним правом. Це формулювання відкриває шлях до переслідування навіть у разі доведеного державного замовлення — але водночас показує, наскільки складно буде довести саме таку кваліфікацію в суді, а не просто встановити виконавців.
Позиція польського суду в цьому контексті виглядає не менш промовисто. Визнання газопроводу законною воєнною ціллю під час війни — це юридична конструкція, яка ставить під сумнів саму основу німецького кримінального переслідування. Розбіжність між двома судами країн ЄС щодо кваліфікації однієї й тієї самої події — рідкісний випадок, коли правова система союзу демонструє відкритий розлам, а не узгоджену позицію.
Газопровід як інструмент політики, а не лише труба
Північні потоки завжди були не просто інфраструктурним проєктом, а елементом енергетичної залежності Європи від Росії, побудованим в обхід транзиту через Україну. Вибухи 26 вересня 2022 року, що пошкодили обидві нитки трубопроводів, стали моментом, після якого ця залежність зникла фізично, а не лише політично.
Показово, що інтерес до теми не згасає навіть на тлі відсутності офіційного вироку. Голлівудський продакшн уже знімає трилер із учасниками реальних подій за сюжетом — режисер Даг Ліман, актори Шон Пенн та Едрієн Броуді працюють над стрічкою про українських водолазів на тлі протистояння Росії та України. Те, що реальний фігурант справи опинився поруч зі знімальним майданчиком, лише підкреслює, наскільки ця історія залишається відкритою культурною й політичною раною.
Тінь можливого відновлення постачання
Найнесподіваніший поворот у цій справі — повідомлення про те, що Росія та США можуть таємно обговорювати відновлення роботи Північних потоків, причому проєктом цікавляться інвестори з оточення президента США Дональда Трампа. Якщо це відповідає дійсності, судова доля кількох водолазів набуває зовсім іншого виміру: перед тим, як юридично закрити питання про винних у диверсії, деякі гравці вже обговорюють повернення труби в експлуатацію. Це ставить розслідування у Німеччині в незручне становище — кримінальний процес рухається повільно й суперечливо саме тоді, коли політичний і комерційний інтерес до самого об’єкта диверсії може відроджуватися.
