Національний банк знизив офіційний курс долара на 20 серпня до 44,70 грн — на 7 копійок менше за попередній день. Євро тим часом продовжив рух у протилежному напрямку: 51,86 грн, плюс 3 копійки до показника 19 серпня. На перший погляд це рядова денна корекція, але за нею стоїть цілий механізм, яким НБУ керує валютним ринком у воєнний час.
Що насправді означає керована гнучкість курсу
Регулятор офіційно визнає: плаваючий курс, коли ціна валюти формується виключно попитом і пропозицією без втручання центробанку, залишається стратегічною метою. Але зараз Україна працює за іншою моделлю — керованої гнучкості. Це означає, що курс долара і євро не фіксований, він рухається щодня, іноді в різні боки, як і сталося 20 серпня. Але амплітуда цього руху та швидкість зміни контролюються НБУ через інтервенції на міжбанківському ринку.
Фактично регулятор допускає коливання курсу гривні, дозволяючи їй то слабшати, то зміцнюватися залежно від реальної ситуації з попитом і пропозицією валюти. Але як тільки рух стає надто різким чи одностороннім, НБУ виходить на ринок із власними резервами, продаючи або купуючи валюту, щоб згладити стрибок.
Звідки береться дефіцит валюти
Причина, чому НБУ не може просто відпустити курс у вільне плавання, — структурний дефіцит валюти на ринку. Він виник не сьогодні і має цілком конкретне походження, пов’язане з повномасштабною війною.
- Експортні можливості України суттєво обмежені порівняно з довоєнним періодом — виробництва зруйновані, логістика ускладнена, частина потужностей недоступна.
- Приплив іноземних інвестицій істотно менший, ніж у мирний час, оскільки інвестори уникають ризиків активної фази бойових дій.
- У результаті валюти, яка заходить в країну від експортерів та інвесторів, стабільно не вистачає для покриття попиту на неї всередині ринку.
Це і є структурний дефіцит — не тимчасове явище, яке минеться саме собою за кілька тижнів, а стійкий дисбаланс, зумовлений фундаментальними факторами воєнної економіки. Поки експорт не відновиться до довоєнних обсягів, а інвестиційний клімат не стане привабливішим, цей дефіцит нікуди не дінеться.
Роль інтервенцій НБУ
Щоб закрити розрив між попитом і пропозицією, Національний банк виходить на ринок із власними інтервенціями. Простими словами, коли валюти на ринку не вистачає, регулятор продає її з резервів, компенсуючи дефіцит. Коли ситуація дозволяє, навпаки — може купувати, підтримуючи резерви. Саме через цей механізм гривня здатна і зміцнюватися, і слабшати в межах керованого коридору, а не рухатися хаотично під впливом панічних настроїв чи спекулятивного попиту.
Динаміка останніх днів це підтверджує: долар кілька днів поспіль дорожчав, а 20 серпня перейшов до зниження, тоді як євро продовжував поступово зростати. Такі різноспрямовані рухи двох основних валют в один і той же день — типова ознака ринку, де курс визначається не єдиним фактором, а сукупністю операцій на міжбанку, які НБУ згладжує інтервенціями.
Чому повний перехід до плаваючого курсу поки неможливий
Класичний режим вільного плавання курсу передбачає, що центробанк практично не втручається в ціноутворення валюти, дозволяючи ринку самостійно знаходити рівновагу. Для економіки з достатнім і стабільним припливом валюти від експорту та інвестицій це працює. Але за умов, коли структурний дефіцит валюти є постійним явищем, а не епізодичним, повна відмова від інтервенцій ризикує обернутися різкою й неконтрольованою девальвацією гривні.
Тому НБУ свідомо обрав проміжну модель: курс формально плаваючий, реагує на ринкові фактори щодня, але регулятор залишає за собою право й ресурси для стримування надмірних коливань. Це компроміс між ринковою логікою та потребою в стабільності фінансової системи під час війни. Поки структурні причини дефіциту валюти — обмежений експорт і слабкий приплив інвестицій — не зникнуть, режим керованої гнучкості залишатиметься основним інструментом валютної політики.
