Німецький уряд наближається до рішення, яке ще кілька років тому виглядало би немислимим для країни з її традиційно стриманою культурою безпеки. Мова про право спецслужб діяти не лише у відповідь на загрозу, а й попереджаючи її — включно з кібератаками на території Росії. Голова парламентського контрольного комітету Марк Генріхманн формулює це прямо: найкращий дрон той, який ніколи не злітає.
Від пасивного спостереження до активного втручання
Йдеться про реформу законів щодо Федеральної розвідувальної служби (BND) та Служби захисту Конституції, яку Кабінет міністрів Німеччини мав розглянути 12 серпня. Суть зміни — перехід від класичної функції розвідки, яка збирає та аналізує інформацію, до можливості діяти на упередження. Генріхманн описує це так: паралізувати ударний дрон або завод, де його виробляють у Росії, ще до того, як цей дрон буде спрямований проти німецького аеропорту чи мирного населення.
Для цього спецслужбам потрібні не просто нові повноваження на папері, а реальні «оперативні можливості» — технічні та юридичні інструменти для проведення операцій за межами Німеччини, зокрема на території РФ. За словами Генріхманна, ціль — підняти німецькі розвідувальні служби на рівень, який для європейських партнерів давно є звичною практикою. Це визнання того, що Берлін довго відставав від союзників у готовності діяти рішуче в кіберпросторі.
Що підштовхнуло Берлін до змін
Реформа не з’явилася у вакуумі. Німеччина протягом останнього часу фіксує серію інцидентів, які прямо вказують на слабкі місця в системі захисту критичної інфраструктури. Над базою Бундесверу біля Мехерніха, де обслуговують системи протиповітряної оборони Patriot, зафіксували шість прольотів безпілотників. Об’єкт не рядовий — підземний склад матеріально-технічного забезпечення на глибині 130 метрів і площею 30 тисяч квадратних метрів є одним із ключових елементів логістичної мережі німецької армії.
Ще тривожніший випадок стався в аеропорту Лейпцига, де безпілотник влучив у крило українського вантажного літака, хоч і не спрацював. На дроні виявили слідову ДНК, яка збігається зі зразком, задокументованим у 2024 році у зв’язку з підпалом логістичного центру DHL у тому ж Лейпцигу. Прямого зв’язку між двома справами слідство поки не підтверджує, але сам факт повторюваних слідів свідчить про системний характер загрози, а не про одиничні випадки.
Саме ці події Генріхманн має на увазі, коли каже, що кібератаки, саботаж, шпигунство та несанкціоновані прольоти дронів «стали реальністю». Німецька безпекова спільнота дедалі частіше говорить не про гіпотетичну гібридну війну, а про поточну — таку, що вже відбувається на території країни.
Юридичні межі та політичний опір
Розширення повноважень розвідки викликає опір усередині самої Німеччини, і аргументи критиків стосуються не ефективності, а конституційності. Експерт від «Зелених» Константін фон Нотц називає реформу «запізнілою», але наголошує на браку парламентського контролю за новими повноваженнями. Товариство за права на свободу йде далі, попереджаючи про «значне розширення повноважень спецслужб» без адекватних застережень.
Представник організації Кай Діттманн формулює претензію жорстко: BND та Управління з охорони конституції отримують можливість глибоко втручатися в основні права громадян через державні троянські програми, аналіз штучного інтелекту практично без захисних механізмів, доступ до приватних відеокамер і навіть відповідні хакерські атаки, тоді як законодавчі обмеження залишаються розмитими. За його оцінкою, законопроєкт у нинішньому вигляді значною мірою суперечить Конституції.
Що це означає для балансу сил у Європі
Якщо реформу ухвалять у запропонованому вигляді, Німеччина фактично приєднається до кола держав, які офіційно визнають за собою право на превентивні кібероперації проти супротивника, а не лише на захист власних систем. Для Берліна це принциповий відхід від післявоєнної традиції, коли розвідка мала переважно збирати інформацію, а не діяти проактивно за кордоном.
Для Росії такий крок означає, що інфраструктура, пов’язана з виробництвом дронів, потенційно стає легітимною ціллю для німецьких спецслужб ще до застосування цієї техніки. Це підвищує ставки в гібридному протистоянні, яке вже й так проявляється через прольоти безпілотників над військовими об’єктами та підозри у саботажі логістичних центрів на німецькій території. Німецька дискусія показує, що межа між класичною розвідкою та операціями, які раніше вважалися виключно військовими, стирається — і цей процес відбувається під тиском конкретних інцидентів, а не абстрактних сценаріїв.
