Коли два роки тому Володимир Путін підтримав ідею перетворити Wildberries на глобального конкурента західних маркетплейсів, навряд чи хтось у Кремлі уявляв, що саме ця компанія стане одним із головних об’єктів української дальньої кампанії. Але логіка війни виявилася простішою за будь-які бізнес-плани: якщо платформа продає військове спорядження і зрощена з державою настільки тісно, вона перестає бути просто торговельним майданчиком.
Українські дрони вже вразили майже два десятки складів Wildberries, і географія ударів говорить сама за себе — атаки сягнули Уралу, більш ніж за 1600 кілометрів від лінії фронту. Це не точкові уколи, а системна кампанія, зіставна за логікою з ударами по нафтогазовій інфраструктурі: там енергетика, тут — логістика й торгівля, які тримають на плаву цивільну економіку, обслуговуючи водночас військові потреби.
Wildberries як дзеркало російської економічної моделі
Історія компанії — це історія того, як приватний бізнес у Росії поступово втрачає автономію. Wildberries почалася 2004 року як сімейний проєкт, але у міру зростання нею дедалі активніше цікавилися бізнесмени, наближені до Кремля. Конфлікт між засновницею Тетяною Кім та її чоловіком Владиславом Бакальчуком, що дійшов до перестрілки біля офісу компанії, став лише видимою частиною боротьби за контроль над активом. Завершилося все злиттям з рекламним бізнесом, який підтримував олігарх Сулейман Керімов, — угоду, за словами джерел WSJ, особисто схвалив Путін, а нагляд за компанією доручив колишньому міністру економічного розвитку Максиму Орєшкіну.
Це показовий приклад того, як у Росії працює система: великий прибутковий бізнес рано чи пізно потрапляє в орбіту людей, лояльних першій особі держави. Як зауважив професор Костянтин Сонін, розвиток Wildberries збігався з планами життя в економіці, ізольованій від Заходу, — тобто компанія розглядалася не просто як комерційний проєкт, а як інструмент побудови паралельної, санкційно стійкої інфраструктури.
Від маркетплейсу до військового постачальника
Остаточно межу між бізнесом і державою стерло те, що Wildberries запустила окремий розділ під назвою «Все для СВО» — з продажу бронежилетів, шоломів та іншого спорядження. Саме це і стало формальною підставою, яку Київ використав для визнання компанії законною військовою ціллю. Розділ згодом зник із сайту, але факт його існування підтвердив тезу про те, що великий російський бізнес дедалі частіше вбудовується у воєнну машину, а не залишається осторонь неї.
За даними компанії Data Insight, продавці, що працюють через платформу, вже втратили товарів на суму до 5 мільярдів доларів. Пошкоджено понад мільйон квадратних метрів складських площ. Показово, що спочатку компанія пропонувала продавцям компенсацію збитків, але не дозволяла забирати товари зі знищених складів — рішення, яке аналітик Сергій Семко назвав ознакою хибної стратегії в умовах, коли склади руйнуються один за одним.
Ризик ланцюгової реакції для банківського сектору
Найбільша небезпека для Кремля — не самі удари, а їхній вплив на фінансову систему. Wildberries має заборгованість перед російськими банками на суму понад 10 мільярдів доларів. Наразі обговорюються плани державної підтримки компанії, що підтвердив і речник Кремля Дмитро Пєсков, зазначивши, що остаточного рішення поки немає.
Державні Сбербанк і ВТБ, які інвестували у Wildberries найбільше, найімовірніше, знайдуть спосіб зменшити боргове навантаження компанії або її врятувати — для системоутворюючих банків це питання репутації й системної стабільності. Інша ситуація в менших банків, що кредитують окремих продавців на платформі: у них таких ресурсів може не бути, а це створює ризик локальних дефолтів у секторі, який Data Insight оцінює як один з найбільших сегментів онлайн-торгівлі країни.
Що це означає для економіки Росії
- Wildberries планувалася як символ стійкості російського бізнесу перед санкціями, а стала прикладом його вразливості.
- Компанія розглядалася як можлива платіжна інфраструктура для обходу обмежень, пов’язаних із відключенням від SWIFT.
- Торік Wildberries потроїла штат — ознака того, наскільки великою ставкою вона була для держави.
- Удари по складах б’ють не лише по логістиці, а й по довірі банків і продавців до платформи, яка донедавна вважалася невразливою.
Сайт Wildberries поки працює без збоїв, але в Кремлі вже обговорюють сценарії на випадок, якщо збитки продовжать накопичуватися. Це головна відмінність нинішньої кампанії від попередніх ударів по промислових об’єктах: вона б’є не по виробництву, а по системі довіри й кредитування, яка тримає на собі цивільний сектор економіки країни-агресора.
