Удари по «Запоріжсталі» та «АрселорМіттал Кривий Ріг» стали не просто ще одним епізодом обстрілів промисловості. Це удар у саме серце галузі, яка формує майже три чверті виплавки сталі в країні. Коли два підприємства такого масштабу одночасно виходять з ладу, криза української металургії перестає бути проблемою окремих заводів і перетворюється на загрозу для експорту, будівельного ринку та валютної стабільності.
Щоб зрозуміти, чому саме ці два комбінати мають таку вагу, варто розуміти структуру галузі. Українська металургія історично сконцентрована у кількох великих вертикально інтегрованих комплексах, де видобуток руди, доменне виробництво, прокат і логістика зав’язані в один технологічний ланцюг. Коли випадає одна ланка — сировинна, енергетична чи транспортна — зупиняється все виробництво, а не окрема ділянка.
Чому пошкодження двох заводів означає системний колапс
11 серпня удар пошкодив енергетичні та доменні потужності «Запоріжсталі», що змусило зупинити комбінат повністю. Через кілька днів частково зупинив виробництво і «АрселорМіттал Кривий Ріг». У «Метінвесті» масштаб пошкоджень назвали безпрецедентним, і це не риторика — доменні печі та енергетичні вузли не відновлюються за тижні, а сам запуск металургійного виробництва вимагає одночасної готовності постачання сировини, енергії та каналів відвантаження готової продукції.
Саме тому в компанії наголошують: відремонтувати обладнання недостатньо. Має знову працювати весь ланцюг — від руди до порту. А порти зараз є найслабшою ланкою.
Порти Великої Одеси як вузол, що тримає всю логістику
Ще до ударів по комбінатах галузь зіткнулася з фактичною зупинкою морського експорту через обстріли портів Великої Одеси наприкінці липня. Для металургії та гірничорудного сектору це критично, бо сухопутні маршрути в рази дорожчі й не здатні прийняти обсяги, які раніше йшли морем. Наслідок — Ferrexpo та Південний ГЗК зупинили видобуток, а аналітики не виключають зупинок інших експортно орієнтованих підприємств.
Виходить замкнене коло: навіть якщо комбінати відновлять виробництво, без розблокування морських портів продукцію нема куди й нема як вивозити з прийнятною економікою. Тому розблокування портів визнають критично важливою умовою відновлення поряд із ремонтом самих заводів.
Що це означає для економіки в цілому
Якщо простій обох комбінатів затягнеться, до кінця 2026 року випуск сталі може скоротитися приблизно на 2 млн тонн. Це не абстрактна цифра — саме ці заводи виробляють ключові види прокату для будівництва й відновлення інфраструктури. Дефіцит внутрішнього металу доведеться закривати імпортом, причому дорожчими логістичними маршрутами, що напряму піднімає вартість будівництва.
Паралельно погіршується торговельний баланс: менше експорту сталі — менше валютної виручки, більше імпорту прокату — більший попит на валюту. Обидва фактори одночасно тиснуть на гривню і на державні резерви.
- Скорочення податкових надходжень від металургійних компаній, які за останні п’ять років сплатили понад 200 млрд грн податків і зборів
- Менше вантажів для Укрзалізниці та падіння її доходів
- Скорочення замовлень для суміжних підприємств у промислових регіонах
- Ризики для робочих місць на металургійних і гірничорудних підприємствах
- Додатковий тиск на курс гривні через погіршення торговельного балансу
За підсумками 2024 року чотири металургійні компанії формували 1,6% надходжень до бюджетів усіх рівнів. Це показує, наскільки чутливим є бюджет до стану галузі — і наскільки ризикованим є подальше зростання тарифів державних монополій, зокрема вантажного тарифу Укрзалізниці, на фоні вже заблокованих портів.
Криза української металургії демонструє, як руйнування двох виробничих вузлів здатне через ланцюг постачання, логістику й валютний ринок вплинути на економіку в цілому. Без відновлення заводів і морського експорту наслідки перестануть обмежуватися промисловістю і перейдуть у площину бюджету, курсу та вартості відбудови країни.
