Ідея часткового відкриття експорту українського газу знову опинилася в центрі галузевої дискусії. Причина не в бажанні заробити на закордонних поставках, а в тому, що приватний видобуток в Україні впав настільки, що галузь фактично втратила економічний сенс розвиватися. Директор енергетичних та інфраструктурних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко пояснив, чому обмежений експорт газу може стати не загрозою для внутрішнього ринку, а інструментом його оздоровлення — але лише за жорстких умов.
Чому ринок газовидобутку опинився в глухому куті
З початку повномасштабного вторгнення Кабмін увів нульові квоти на експорт газу українського походження. Логіка була зрозумілою: увесь видобутий ресурс мав залишатися всередині країни для проходження опалювальних сезонів під час війни. Але побічний ефект цього рішення виявився серйознішим, ніж очікувалося.
Коли ринок закрився повністю, приватні газовидобувні компанії втратили стимул нарощувати видобуток. Продати надлишок ресурсу за кордон стало неможливо, а внутрішня ціна та умови не завжди компенсували вартість буріння нових свердловин чи розробки складних родовищ. За оцінкою Омельченка, за час дії таких обмежень Україна недоотримала близько 6 мільярдів кубометрів газу — обсяг, який могли б дати приватні компанії, якби мали економічний резон інвестувати.
Як влаштований механізм контрольованого експорту
Проєкт урядової постанови, який зараз обговорюється, пропонує не повне відкриття кордону для газу, а вузький, регульований коридор. Ключові параметри такі:
- щомісячний ліміт експорту не повинен перевищувати 15% фактичного видобутку попереднього місяця;
- продаж газу дозволяється лише через спеціалізовані біржові торги;
- експортувати ресурс зможуть лише компанії, які отримали відповідну ліцензію та пройшли погодження.
Така конструкція виключає ситуацію, коли видобувники масово переорієнтовуються на закордонні контракти на шкоду внутрішньому балансу. Біржовий механізм також робить процес прозорим і дозволяє відстежувати обсяги в реальному часі, а не постфактум.
Економічна логіка часткового експорту
Головний аргумент на користь такого кроку — гроші на розвиток. Експортна виручка, за словами Омельченка, дає компаніям додатковий фінансовий ресурс саме на буріння та інвестиції у власний видобуток. Це не абстрактна підтримка галузі, а конкретний механізм: чим вища маржинальність продажу газу, тим більше коштів можна спрямувати на нові свердловини та підтримку виробництва на існуючих родовищах.
Другий ефект — фіскальний. Податки від діяльності українських видобувних компаній залишаються в Україні незалежно від того, куди саме продається газ. Тобто держава не втрачає бюджетних надходжень, а навпаки — отримує їх більше, якщо видобуток зростає.
Третій аргумент стосується залежності від імпорту. Якщо внутрішній видобуток зростає завдяки новим інвестиціям, країна менше залежить від дорогих закупівель газу за кордоном у пікові періоди споживання.
Головна умова — газовий баланс
Омельченко наголошує: експорт можливий лише тоді, коли баланс попиту й пропозиції на внутрішньому ринку чітко прораховано і має запас міцності перед зимою. Рішення про будь-які обсяги поставок за кордон має жорстко прив’язуватися до цього балансу, а не до бажання окремих компаній заробити більше.
Це означає, що обмежений експорт газу — не про постійну політику, а про гнучкий інструмент, який працює лише в періоди, коли видобуток покриває внутрішні потреби з запасом. Якщо баланс не сходиться, опція експорту автоматично втрачає сенс.
Що це означає для галузі
Якщо механізм запрацює так, як задумано, приватні компанії отримають довгостроковий стимул нарощувати видобуток, а не консервувати проєкти через відсутність економічної віддачі. Асоціація газовидобувних компаній України вже підтримала ідею контрольованого експорту як інструменту підтримки внутрішнього видобутку, а в парламенті також лунають заяви про можливість часткового експорту газу приватного видобутку за умови врахування інтересів внутрішнього ринку. Ключовим залишається питання дисципліни виконання — суворе дотримання ліміту в 15% та регулярний перегляд балансу перед кожним опалювальним сезоном.
