Капітальний ремонт головного корпусу дитячої лікарні «Охматдит» завершили майже через два роки після ракетного удару. Формально це історія про відновлений будинок. По суті — про те, як у країні під час війни працює механізм розпорядження великими благодійними сумами і чому цей механізм виявився вразливим до конфлікту інтересів.
Що зруйнував удар і чому саме цей корпус мав символічне значення
Восьмого липня 2024 року ракета влучила в токсикологічне відділення «Охматдиту», знищивши історичну будівлю лікарні. Загинули двоє людей, постраждали діти й медики. Корпус, який зазнав найбільших руйнувань, був наймолодшим об’єктом лікарняного комплексу — його відкрили лише у 2022 році. Тобто йшлося не про зношену радянську інфраструктуру, а про недавно збудований і оснащений заклад, відновлення якого мало продемонструвати спроможність держави швидко реагувати на наслідки обстрілів цивільної інфраструктури.
Одразу після удару запустили масштабний збір коштів. Люди й бізнес відреагували швидко — зібрали 378 мільйонів гривень. Це той рідкісний випадок, коли благодійний ресурс перевищив початкову кошторисну вартість відновлення. Але саме через розмір суми і виник вузол протиріч, який згодом визначив темп усієї відбудови.
Конфлікт довкола розпорядника коштів
Проблема полягала не в браку грошей, а в тому, хто має право ними керувати. Благодійний фонд «Охматдит — здорове дитинство», який акумулював пожертви, відмовився перераховувати кошти на офіційний рахунок лікарні. Це принципова розбіжність у логіці управління: лікарня як державний заклад підпорядкована процедурам публічних закупівель і підзвітна Міністерству охорони здоров’я, тоді як фонд діє за власними внутрішніми правилами і формально не зобов’язаний узгоджувати рішення з керівництвом медзакладу.
Коли до цього додалися обґрунтовані сумніви щодо обраного підрядника, ситуація переросла у публічний скандал. По суті, йшлося про питання, чи буде масив благодійних коштів витрачено через прозору конкурентну процедуру, чи через непрозорий вибір виконавця, узгоджений вузьким колом осіб. Для системи благодійності в Україні це показовий кейс: великі збори під резонансні події створюють спокусу керувати ними в ручному режимі, обходячи стандартні контрольні механізми держзакупівель.
Як тендер змінив ціну відбудови
Розв’язанням конфлікту став повторний тендер. Початкова очікувана вартість відновлення становила 367,5 мільйона гривень. Новий підрядник, визначений за результатами повторної процедури, запропонував виконати роботи за 272,1 мільйона — майже на 95 мільйонів дешевше початкової оцінки. Ця різниця red flag сама по собі: вона показує, наскільки завищеною могла бути перша пропозиція і наскільки конкурентна процедура здатна знизити вартість державного чи квазідержавного замовлення, коли її не намагаються обійти.
Старий хірургічний корпус, також пошкоджений під час обстрілу, вирішили знести — це рішення виводить його з подальших дискусій про часткове відновлення і концентрує ресурс на новому головному корпусі.
Чому відбудова тривала майже два роки
Строки первісно планували коротшими, але реальний термін склав приблизно 26 місяців від моменту удару до завершення капітального ремонту. Затримка пояснюється саме конфліктом навколо розпорядника коштів і зміною підрядника — юридичне та організаційне вирішення спору забрало значний час, який в іншому випадку пішов би безпосередньо на будівельні роботи.
Попереду в лікарні ще заплановано поточний ремонт вартістю майже 9 мільйонів гривень — суттєво менший за обсягом, але такий, що логічно завершує цикл відновлення після масштабного капітального ремонту.
Історія відбудови «Охматдиту» — це практичний приклад того, як великі благодійні збори під час війни потребують чіткого визначення розпорядника ще на етапі старту кампанії. Без цього навіть достатність фінансування не гарантує швидкого й прозорого результату: гроші можуть бути, а механізм їх ефективного застосування — ні.
