Стратегія управління державним боргом на 2027-2029 роки, яку оприлюднила народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк, показує механіку, за якою українські фінанси функціонуватимуть найближчі роки: бюджет дедалі більше залежатиме від зовнішнього фінансування, а державний борг за базовим сценарієм підніметься до 114,2% ВВП у 2028 році. Це не просто цифра для звітності — це індикатор того, наскільки вузьким стає простір для самостійних бюджетних рішень.
Як фінансується дефіцит бюджету
Механізм простий за логікою, але важкий за наслідками. Коли власних надходжень бюджету не вистачає на покриття видатків, різницю закривають запозиченнями — внутрішніми чи зовнішніми. Згідно зі стратегією, у 2026-2028 роках саме зовнішні запозичення покриватимуть близько 80% усіх потреб бюджету у фінансуванні. Лише у 2029 році ця частка має знизитися до 67%, що натякає на поступове відновлення можливостей внутрішнього ринку запозичень або скорочення самого дефіциту.
Ключовим партнером у цій конструкції залишається Європейський Союз — на нього припадає близько двох третин усіх потреб України у фінансуванні протягом 2027-2029 років. Це означає, що бюджетна стабільність держави фактично прив’язана до політичних рішень європейських інституцій та їхньої готовності продовжувати підтримку в узгоджених обсягах.
Чому важлива структура запозичень, а не лише їх обсяг
У борговій стратегії акцент зроблено не тільки на сумах, а й на якості запозичень. Пріоритет надається пільговим кредитам і максимальній частці грантів — саме такий підхід дозволяє стримувати темпи зростання боргового навантаження. Різниця принципова: грант не створює боргових зобов’язань, пільговий кредит — це нижча процентна ставка та довший термін погашення, що зменшує тиск на майбутні бюджети. Якщо ж частина фінансування зміщується у бік ринкових запозичень під комерційні ставки, обслуговування боргу стає дорожчим, а боргова траєкторія — крутішою.
Динаміка боргу і межі стійкості
Прогнозована траєкторія виглядає так:
Читайте нас у Telegram
Підписатися
- зростання державного та гарантованого державою боргу до 114,2% ВВП у 2028 році;
- зниження до 108,7% ВВП у 2029 році;
- поступове скорочення дефіциту бюджету до 5,5% ВВП у 2029 році;
- середні платежі з обслуговування та погашення боргу на рівні 1,27 трлн грн щороку у 2026-2029 роках.
Показник 114% ВВП — це рівень, за якого борг перевищує річний обсяг усієї економіки держави більш ніж в одинадцять разів у відсотковому вираженні. Для порівняння механізму: коли борг перевищує розмір ВВП, обслуговування цього боргу починає забирати дедалі більшу частку бюджетних надходжень, залишаючи менше ресурсу на розвиток, соціальні видатки чи інфраструктуру. Зниження до 108,7% ВВП у 2029 році — сигнал, що прогноз передбачає точку перелому, після якої боргове навантаження почне повільно скорочуватися відносно економіки.
Головне припущення, яке робить прогноз вразливим
Уся ця конструкція — і зниження частки зовнішніх запозичень, і стабілізація боргу, і скорочення дефіциту — побудована на припущенні про суттєве покращення безпекової ситуації з 2027 року. Це найслабша ланка прогнозу. Якщо безпекова ситуація не покращиться відповідно до закладених очікувань, économіка не отримає очікуваного відновлення ділової активності, надходження до бюджету залишаться нижчими за прогнозні, а потреба у зовнішньому фінансуванні — вищою за заплановані 67% у 2029 році.
Для сектору державних фінансів це означає одне: гнучкість бюджетної політики найближчих років буде обмеженою. Уряд змушений будувати видаткову частину бюджету, орієнтуючись не стільки на власні надходження, скільки на графік і обсяги зовнішньої підтримки. Будь-яка затримка траншів від партнерів чи перегляд умов фінансування з боку ЄС автоматично транслюється у ризики касових розривів і необхідність шукати альтернативні, зазвичай дорожчі, джерела покриття потреб бюджету.
