Три законопроєкти про національну систему торгівлі викидами, зареєстровані у Верховній Раді в липні, ставлять перед українською промисловістю питання набагато серйозніше, ніж здається на перший погляд. Президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW Людмила Циганок у колонці для Mind наголошує: дискусія навколо НСТВ досі точиться так, ніби йдеться про черговий екологічний норматив. Насправді ставки вищі — від того, як буде побудована система, залежить собівартість українського експорту і доступ підприємств до європейського ринку.
Як працює система торгівлі викидами
Логіка НСТВ проста лише на перший погляд. Держава встановлює ціну на викиди СО2, підприємства-емітенти купують дозволи на певний обсяг забруднення, а зібрані кошти мають повертатися в економіку у вигляді інвестицій. Проблема — не в самому механізмі, а в тому, куди підуть гроші. Циганок прямо вказує: ключовим є не рівень ціни на викиди, а спосіб використання отриманих коштів. Якщо вони йдуть на модернізацію обладнання, підвищення енергоефективності та впровадження нових технологій декарбонізації — система працює на розвиток галузі. Якщо кошти просто осідають у загальному бюджеті без прив’язки до технологічного оновлення підприємств — НСТВ перетворюється на звичайний додатковий податок, який лише підвищує витрати виробників без жодної компенсаційної віддачі.
Саме розподіл доходів, а не сама ставка вуглецевого збору, визначає, чи стане система інструментом промислової політики. Урядовий підхід, на який посилається експертка, передбачає використання доходів НСТВ для підтримки інвестицій та формування Фонду модернізації України — тобто гроші мають повертатися у виробництво, а не розчинятися у загальних видатках.
Чому це вже питання не екологів, а фінансових директорів
Момент, у який відбувається ця дискусія, не випадковий. Європейський механізм прикордонного вуглецевого коригування CBAM уже перейшов у фінансову фазу — вуглецева ціна стала реальним фактором собівартості для товарів, які українські виробники постачають до ЄС. Це змінює саму природу питання. Циганок наголошує: НСТВ — це вже не тема для екологічного департаменту підприємства, а предмет уваги власника бізнесу, CEO, CFO та стратегічного директора. Ціна на викиди починає впливати на конкурентоспроможність продукції ще до того, як вона перетнула кордон.
Звідси випливає вимога, яку експертка формулює як стратегічну: НСТВ потрібно узгодити з CBAM не лише на політичному рівні, а й технічно, і методологічно. Розбіжність підходів до обліку викидів, верифікації даних чи розрахунку вартості вуглецю між українською та європейською системами створює додаткові ризики — від подвійного оподаткування вуглецевих витрат до втрати конкурентних позицій на ринку ЄС.
Що це означає для конкретних галузей
Якщо система буде вибудована правильно, вона здатна стати одним із механізмів модернізації найбільш енергоємних секторів під час повоєнного відновлення. Йдеться передусім про:
- металургію, де оновлення технологічних ліній прямо впливає на обсяги викидів;
- виробництво будівельних матеріалів, яке потребує масштабної технологічної модернізації;
- хімічну промисловість з високою енергоінтенсивністю виробничих процесів;
- енергетичний сектор, від якого залежить вуглецевий слід усієї економіки.
Водночас експерти та представники бізнесу вже попереджали, що поточна редакція законопроєкту про торгівлю квотами містить ризики як для промисловості, так і для переговорної позиції України у діалозі з ЄС. Якщо парламент ухвалить модель, де НСТВ функціонуватиме як фіскальний інструмент без чіткого зв’язку з інвестиціями в модернізацію, підприємства отримають додаткове навантаження без жодного технологічного оновлення у відповідь. А це напряму вдарить по конкурентоспроможності українського експорту саме тоді, коли вуглецева складова вартості товарів стає визначальною для доступу на європейський ринок.
