Служба зовнішньої розвідки України зафіксувала явище, яке точніше за будь-яку соціологію показує реальні настрої всередині Росії: населення масово виводить гроші за кордон і скуповує готівкову валюту. Це не паніка одного місяця, а тривалий тренд, що почав формуватися з грудня 2024 року і різко прискорився навесні 2026-го.
Як працює схема виведення грошей через брокерів
Ключовий канал — перекази на рахунки іноземних брокерів. За даними розвідки, з грудня 2024 по червень 2026 року домогосподарства РФ перевели нерезидентним брокерам майже 600 млрд рублів — більше, ніж за попередні сім років разом узятих. У квітні-червні 2026 року щомісячний обсяг таких переказів сягав 42-45 млрд рублів, або понад 500 млн доларів.
Механізм простий: брокерський рахунок за кордоном формально відкривається для інвестиційних операцій, але фактично використовується як замінник валютного банківського рахунку, недоступного через санкції. У СЗРУ таку практику назвали «паркувальними» рішеннями — і на неї припадає три чверті всієї суми переказів. Це означає, що більшість людей не інвестують кошти в іноземні активи, а просто ховають їх від внутрішніх ризиків, тримаючи на рахунку без активного управління.
Ще чверть переказів пов’язана з підготовкою до можливого переїзду — люди заздалегідь формують валютну подушку за кордоном, розуміючи, що зробити це в останній момент буде складніше або неможливо. За оцінкою розвідки, приблизно 40% усіх переказаних сум є фактичним виведенням капіталу з Росії, а не тимчасовим переміщенням.
Паралельний процес: готівка замість банківських рахунків
Другий сигнал — повернення населення до активної купівлі готівкової іноземної валюти. У квітні росіяни купили валюти на 51,8 млрд рублів, у травні — на 52,2 млрд, у червні — на 54,9 млрд. Сумарно за три місяці це майже 159 млрд рублів — рекордний показник із перших місяців повномасштабного вторгнення.
Одночасно прискорилося зняття грошей із банків: за січень-липень із банківської системи в готівку пішло близько 2 трлн рублів, з них 620 млрд рублів — лише за липень. Логіка тут очевидна: безготівкові кошти на рахунках у підсанкційній банківській системі юридично вразливіші, ніж готівка або активи за кордоном. Банк можуть заблокувати, рахунок — арештувати, а готівку чи закордонний брокерський рахунок вилучити значно складніше.
Чому саме зараз
- Санкційний тиск наростає — західні банки дедалі жорсткіше фільтрують будь-які операції з російським походженням коштів;
- Наприкінці минулого року ЄС включив Росію до переліку країн із високими ризиками у сфері протидії відмиванню коштів, що ускладнило легальні транскордонні перекази;
- Побоювання посилення внутрішнього режиму після виборів до Держдуми — серед сценаріїв називають воєнний стан або нову хвилю мобілізації.
Ці три фактори діють одночасно і підживлюють один одного: чим жорсткіші санкції, тим менше довіри до банківської системи, тим активніше виведення капіталу — і тим більше приводів для нових обмежень.
Що буде далі з готівковою валютою
Поки російські банки отримують готівкові долари та євро через треті країни, обходячи заборону на прямі поставки. Але ця схема тримається на тонкому льоду. Якщо Конгрес США ухвалить нові жорсткі санкції, один із каналів постачання готівки може закритися. Тоді Центробанку РФ доведеться обмежувати продаж валюти населенню — механізм, який уже застосовувався раніше в кризові періоди. Якщо аналогічні обмеження запровадить і Євросоюз, під ударом опиниться доступність євро.
Макроекономічний фон посилює тиск
Втеча капіталу з Росії відбувається на тлі стрімкого зростання бюджетного дефіциту. За підсумками 2025 року він сягнув 5,7 трлн рублів — майже у п’ять разів більше початкового прогнозу влади. У першій половині 2026 року дефіцит федерального бюджету вже становив 5,73 трлн рублів, або 2,5% ВВП, що у 1,7 раза перевищує показник аналогічного періоду минулого року.
Коли держава одночасно нарощує витрати, а населення виводить заощадження з фінансової системи, звужується внутрішня база для фінансування дефіциту — банкам і держборгу складніше залучати ресурси всередині країни. Втеча капіталу з Росії в такому контексті стає не поведінковою аномалією, а раціональною реакцією на комбінацію санкційного тиску, політичної невизначеності та погіршення макроекономічних показників.
