Липневі дані Держстату на перший погляд виглядають заспокійливо: місячний приріст цін усього 0,3%. Але річний показник у 7,7%, а особливо базова інфляція на рівні 8,1%, показують інакшу картину. Розрив між цими двома цифрами — не технічна деталь, а ключ до розуміння того, що насправді відбувається з цінами в економіці.
Чому базова інфляція важливіша за загальну
Базова інфляція очищена від цін на паливо та на найбільш волатильні продукти харчування — саме ті категорії, що залежать від сезону, урожаю чи разових адміністративних рішень. Коли базовий показник вищий за загальний, це сигнал: подорожчання охопило широке коло товарів і послуг, а не лише сезонні позиції. Інфляція в Україні у липні саме такий випадок — базова складова випереджає загальну на 0,4 в. п., що свідчить про стійкий інфляційний тиск у секторах, які напряму не пов’язані з урожаєм чи нафтовими котируваннями.
Сезонне здешевлення продуктів — не перемога над інфляцією
Зниження цін на яйця на 6% та на овочі на 5,9% — класичний літній ефект. Новий врожай і сезонне збільшення пропозиції тимчасово тиснуть на ціни донизу, і це повторюється щороку в цей період. Подешевшали також свинина, м’ясо птиці та продукти переробки зернових — переважно через аналогічну логіку пропозиції. Але одночасно риба, соняшникова олія та хліб у річному вимірі подорожчали на 22,4%, 21,8% та 18,6% відповідно. Це вже не сезонний ефект, а наслідок зростання собівартості — вартості сировини, логістики, енергоносіїв, які закладені у виробничий ланцюг задовго до того, як товар потрапляє на полицю.
Комунальні тарифи як прихована інфляція
Стрибок цін на водопостачання на 31,9% і на каналізацію на 29,8% — результат перегляду регульованих тарифів, які роками стримувалися нижче собівартості. Це відкладена інфляція: коли держава довго тримає ціни штучно низькими, а потім змушена їх коригувати, ефект проявляється різко і одномоментно, а не поступово. При цьому тарифи на електроенергію, газ, гарячу воду й опалення залишилися незмінними — саме ці категорії найчутливіші політично і найдовше перебувають під адміністративним контролем. Це означає, що інфляційний тиск у комунальному секторі накопичується і рано чи пізно проявиться в іншій категорії тарифів.
Транспорт і паливо — імпортована складова
Ціни на паливо в липні знизилися лише на 0,1% за місяць, але залишаються вищими на 28% порівняно з минулим роком. Це класичний приклад імпортованої інфляції: вартість пального в Україні прив’язана до світових котирувань нафти і курсу гривні, тому локальні фактори тут мають обмежений вплив. Натомість подорожчання пасажирських перевезень на 5,2% — це вже реакція транспортних компаній на зростання витрат: паливо, зарплати, обслуговування техніки. Транспортна складова традиційно транслюється в ціни інших товарів через логістичні витрати, тому її зростання має відкладений ефект на весь споживчий кошик.
Що це означає для економічної політики
Одяг і взуття подешевшали на 4,8% за місяць — типова сезонна розпродажа, яка не свідчить про послаблення інфляційного тиску загалом. Натомість освіта подорожчала на 14,7% у річному вимірі, що вказує на структурне зростання вартості послуг, які менше залежать від сезону і курсу. Для Національного банку саме базова інфляція на рівні 8,1% є орієнтиром при ухваленні рішень щодо облікової ставки: сезонне здешевлення продуктів не дає підстав для пом’якшення монетарної політики, поки базовий показник залишається високим. Інфляція в Україні станом на липень демонструє класичну картину перехідного періоду — коли адміністративно стримувані тарифи поступово підтягуються до ринкового рівня, а курсові й сировинні фактори продовжують тиснути на імпортозалежні категорії товарів.
