Редактор Sport.ua відвідав гоночний етап Формули-1 на трасі Хунгароринг 1 Comments Підпишіться на новини Sport.ua Минулими вихідними на трасі Хунгароринг відбувся 11-й етап сезону Формули-1 – Гран-прі Угорщини, після якого чемпіонат пішов на літню паузу. Попри статус головного фаворита, Феррарі відверто провалила цей вікенд, дозволивши всім своїм прямим конкурентам випередити себе. Водночас чинний чемпіон світу Ландо Норріс здобув свою першу перемогу в сезоні. За всіма цими подіями мені пощастило спостерігати безпосередньо з траси. Якою Формула-1 виглядає наживо, чим атмосфера на автодромі відрізняється від телевізійної трансляції та які емоції залишає після себе вікенд на Гран-прі Угорщини – читайте в цьому матеріалі. Перш за все – кілька деталей. Квиток я купував досить пізно, лише у травні, тому вдалося придбати лише General Admission – без місця на трибуні. До того ж через пізню покупку довелося суттєво переплатити. Тож усім, хто планує відвідати етап Формули-1, раджу купувати квитки одразу після старту продажів. Зазвичай він відкривається восени, коли офіційно затверджують календар на наступний сезон. Квиток у мене був на всі три дні гоночного вікенду, однак через особисті обставини вдалося потрапити лише на недільну гонку. Попри те, що за Формулою-1 я стежу з самого дитинства – ще з часів, коли Себастьян Феттель розпочинав свій чемпіонський шлях разом із Ред Булл, – це був перший етап, який мені довелося відвідати наживо. Водночас майже не сумніваюся, що точно не останній.
Як дивитись гонку з місця?
Існує популярна думка, що Формулу-1 варто дивитися лише по телевізору, адже на трасі нібито нічого не зрозуміло: боліди пролітають повз за частки секунди, а між їхніми появами майже нічого не відбувається. Проте мій досвід показав зовсім інше. Принаймні на Хунгарорингу це твердження виявилося далеким від реальності.
На трасу я прибув приблизно об 11:00 за місцевим часом – за чотири години до старту гонки. Звісно, всі найкращі місця біля огорожі, які розташовані неподалік від входів, на той момент уже були зайняті. Однак ситуація виявилася зовсім не такою критичною, як я очікував. Хороших оглядових точок залишалося більш ніж достатньо, особливо якщо відійти буквально на кілька метрів углиб пагорбів, якими славиться Хунгароринг.
Під час гонки я спостерігав за заїздами з двох різних місць. Окрім гонки Формули-1, також встиг подивитися перегони Формули-2 (з повороту №12). Кожна локація мала свої переваги й недоліки, але з усіх відкривався дуже хороший огляд траси, особливо, якщо ви високого зросту.
Після прибуття я вирушив до повороту №11 (фото та відео – нижче), де й облаштувався на більшу частину заїзду. Цікаво, що протягом гонки багато вболівальників постійно переміщувалися між різними ділянками траси. Тому навіть якщо зранку чи по обіді вам не вдалося зайняти місце біля самої огорожі, не варто засмучуватися. Уже ближче до середини дистанції є всі шанси опинитися практично в першому ряду.
Для глядачів на трибунах були доступні коментарі диктора та великі екрани, на яких транслювалася гонка. У зонах General Admission ситуація залежала від конкретної локації. Наприклад, у моєму першому місці екран було видно лише частково, а коли я перебрався до повороту №11, де провів більшу частину гонки, його вже не було видно зовсім.
Втім, навіть без інформації в режимі реального часу стежити за перебігом подій було зовсім не складно. Якщо ви розрізняєте команди за кольорами болідів і хоча б приблизно орієнтуєтеся в розкладі сил, проблем із розумінням того, що відбувається на трасі, не виникає.
Єдине, що іноді дивувало, – коли хтось із лідерів раптом зникав із поля зору, а через деякий час з'являвся приблизно за 20 секунд позаду суперника. У таких випадках і без трансляції ставало зрозуміло, що пілот побував на піт-стопі. Якщо ж виникали запитання, відповіді на які неможливо було отримати самостійно, – наприклад, чому Ландо Норріс втратив лідерство на старті або чому виник режим віртуального автомобіля безпеки, – достатньо було швидко перевірити інформацію в телефоні. А коли мобільний зв'язок працював нестабільно, або ж телефон сів, завжди можна було запитати в інших уболівальників, які могли поділитися трансляцією.
Також варто враховувати, що вже за кілька кіл пілоти суттєво розтягуються по трасі. Через це повз вас практично постійно хтось проїжджає, тож відчуття, що між проїздами нічого не відбувається, у мене точно не виникало.
Звісно, що ближче до середини пелотону стає складніше швидко розібратися, хто саме і на якому місці їде, особливо якщо боротьба точиться між кількома машинами. Проте це зовсім не заважає стежити за дуелями представників середини пелотону та аутсайдерів. Навпаки, інколи саме там дуелі виявляються навіть цікавішими, ніж серед лідерів.
Що не побачиш через екран?
Перш за все – це емоції. Коли я лише прибув на трасу і побачив, як болід Формули-2 виїхав на демонстраційне коло перед стартом, то буквально завмер на кілька секунд. Така ж реакція була й тоді, коли вперше повз пролетіли боліди Формули-1. У реальності це зовсім інші відчуття, ніж перед телевізором.
Окремо варто згадати звук. Особливо це стосується Формули-2, двигуни якої звучать значно голосніше й агресивніше за сучасні боліди Формули-1. Уже сам факт, що повз тебе протягом понад години пролітають гоночні машини на межі своїх можливостей, захоплює. А коли ще й підтримуєш когось із пілотів або просто стежиш за боротьбою, емоції лише посилюються через атмосферу довкола. Лише заради цих відчуттів, можливості побачити боліди на власні очі та почути їх наживо варто хоча б раз відвідати Гран-прі.
Ще одна річ, яка дуже впадає в око безпосередньо на трасі, – різниця в темпі між пілотами. Коли дивишся гонку по телевізору, це не завжди настільки помітно. А ось із траси добре видно, хто справді швидший. Наприклад, було очевидно, як Ландо Норріс висів на хвості в Оскара Піастрі та буквально впирався в нього. Так само легко можна було помітити, що Ісак Хаджар, опинившись одразу позаду лідерів поступово почав відставати через нижчий темп.
Реакція вболівальників на різних пілотів і команди була дуже різною. На когось трибуни майже не реагували, а когось зустрічали справжнім вибухом емоцій. І саме тоді я згадав слова Себастьяна Феттеля: «Кожен є фанатом Феррарі. Навіть якщо люди кажуть, що не є фанатами Феррарі, вони все одно фанати Феррарі. Це дійсно відчувалося на Хунгарорингу. Незалежно від того, у мерчі якої команди були вдягнені люди, перші кілька кіл майже весь автодром шалено вітав кожен проїзд червоних болідів.
Після фінішу вболівальників традиційно пустили на трасу. Звісно, я не міг втратити таку можливість. Так, людей було неймовірно багато, а місцями натовп ставав настільки щільним, що пройти було дуже складно. Однак можливість побачити церемонію нагородження наживо, підійти майже впритул до болідів Формули-1, які стояли біля подіуму, та навіть роздивитися окремих пілотів із кількох метрів повністю перекривала весь дискомфорт.
Щоправда, через деякий час натовп став настільки великим, що рух практично зупинився. У певний момент охорона навіть почала проганяти людей.
Цікаві деталі
- Дістатися до траси зовсім не складно. Спочатку потрібно доїхати метро та потязі до кінцевих станцій, далі – сісти на безкоштовні шатл-автобуси, які постійно курсують між станцією та Хунгарорингом. Я проживав неподалік від центру Будапешта, тож дорога до траси зайняла приблизно півтори години.
Набагато складніше – повернутися назад після гонки. За словами коментатора на автодромі, у день Гран-прі перебувало близько 70–80 тисяч глядачів. І майже всі вони одночасно вирушили до виходів.
- Звісно, траса має кілька гейтів, і люди залишали її не всі одночасно, але навіть так черги до автобусів були величезними – на око понад кілометр. Насправді ж від автодрому до найближчої залізничної станції йти зовсім недалеко, тому набагато швидше й простіше пройти цей шлях пішки. Саме так я і зробив, заощадивши чимало часу та нервів.
- Ще один момент, про який варто знати, – спека. Під час гонки температура була дуже високою, однак організатори добре підготувалися до цього. На території автодрому працювали пункти, де можна було безкоштовно набрати прохолодної води, освіжитися чи просто вмитися. Крім того, територією регулярно їздила пожежна машина, яка розпилювала воду на вболівальників. У спекотний день це було чи не найкращим способом хоч трохи охолодитися.
- Як і на більшості спортивних арен, ціни на їжу та напої на трасі були дуже високими. Попри те, що сам Будапешт є відносно недорогим містом і багато цін там близькі до українських, на Хунгарорингу за звичайну банку напою чи простий перекус доводилося платити приблизно в 5 разів більше.
- Схожа ситуація і з офіційними магазинами команд – мерч там коштує дорожче ніж просто в магазині. Водночас приємно здивували аутлети, де продавали офіційну продукцію Формули-1 та команд минулих сезонів. Здається, саме там я побачив найнижчі ціни на офіційний мерч із усіх, що траплялися мені як в інтернет, так і у звичайних магазинах.
Загалом своєю поїздкою я залишився більш ніж задоволений. Відвідування етапу Формули-1 наживо точно виправдало всі мої очікування, а в чомусь навіть перевершило їх. Сподіваюся, мій досвід і ця інформація стануть у пригоді тим, хто лише планує свою першу поїздку на Гран-прі.
Водночас упевнений, що серед читачів є чимало людей, які вже побували як на Гран-прі Угорщини, так і на інших етапах Формули-1. Тож запрошую поділитися своїми враженнями та порадами в коментарях.
