Чому ціни на продукти в супермаркетах змінюються по-різному в різних мережах

Цінники в українських супермаркетах рідко рухаються синхронно. Поки одна мережа знижує вартість тостового хліба, інша повертає в асортимент діабетичну позицію за іншою ціною. Поки в одній торговій точці завершується акція на молоко, дві інші саме запускають знижки на великі пачки. Це не хаос, а закономірність, у якій кожна мережа веде власну цінову політику, орієнтуючись на власні контракти з постачальниками, залишки на складах і конкурентне оточення.

Як формується цінова картина в різних мережах

Кожна торгова мережа — Сільпо, АТБ, Novus чи Ашан — укладає окремі договори з виробниками та переробниками, і умови цих договорів відрізняються за обсягами закупівлі, термінами поставки та бонусними схемами. Тому однакова гречка чи однакове молоко можуть коштувати по-різному навіть у сусідніх магазинах різних мереж. Коли постачальник змінюється, як сталося з гречаною крупою в Ашані, це майже завжди позначається на ціннику: новий виробник пропонує інші умови, і мережа або виграє на собівартості, або компенсує різницю за рахунок обсягу.

Акційні пропозиції — окремий механізм. Знижка на олію чи хліб — це не благодійність, а інструмент залучення трафіку. Мережа жертвує маржею на одній позиції, розраховуючи, що покупець за одним товаром прийде за іншим, уже без знижки. Коли акція в АТБ на молоко завершується, а в Novus та Ашані саме стартують знижені цінники на великі пачки, це означає, що мережі синхронізують промоперіоди так, щоб не конкурувати одночасно за одного й того ж покупця на одній категорії, а перехоплювати його по черзі.

Чому саме ці категорії реагують по-різному

Хліб, крупи, яйця, молоко та олія — це товари першої потреби з високою частотою купівлі, тому мережі найактивніше грають цінами саме в цих сегментах. Тут покупець найчутливіший до різниці в кілька гривень і найлегше змінює маршрут походу за продуктами, якщо бачить вигіднішу пропозицію.

• Хлібобулочні вироби — асортимент оновлюється швидко, оскільки термін придатності короткий, а конкуренція між локальними пекарнями змушує мережі шукати нових постачальників або повертати перевірені позиції.
• Гречана крупа — ціна відносно стабільна, коливання пов’язані переважно зі зміною виробника, а не з дефіцитом сировини.
• Курячі яйця — асортимент змінюється частіше за ціну, мережі тестують різні формати фасування та поштучний продаж.
• Молоко — найбільш акційно залежна категорія, де знижки на великі пачки чергуються між мережами.
• Олія — категорія з відносно передбачуваною ціновою динамікою, де зміни частіше локальні, ніж загальноринкові.

Що це означає для сектору роздрібної торгівлі

Строкатість цін на продукти в супермаркетах відображає реальний рівень конкуренції в українському рітейлі. Жодна з мереж не може дозволити собі тримати однаково високі або однаково низькі ціни на всі товари першої потреби одночасно — це б означало втрату або маржі, або клієнтів. Тому кожна мережа будує власну мозаїку з акцій, ротації постачальників і точкових знижок, намагаючись утримати покупця саме на тих позиціях, де конкуренти найслабші.

Для самого ринку продуктів харчування така поведінка мереж означає постійний тиск на постачальників: виробникам доводиться пропонувати гнучкіші умови, аби втримати місце на полиці. А для споживача це практично щоденна зміна вигідних маршрутів — те, що вчора найдешевше коштувало в одній мережі, сьогодні може виявитися дешевшим в іншій. Ціни на продукти в супермаркетах у цьому сенсі — не статична величина, а результат постійних перемовин, логістичних рішень і маркетингових розрахунків, які відбуваються щодня в кожній торговій мережі окремо.