Офіційний курс НБУ на 27 серпня показав продовження тижневої тенденції: долар опустився до 44,57 грн, втративши за добу 10 копійок, євро подешевшав до 52,00 грн, або на 8 копійок. Рух здається символічним, але за ним стоїть структурна проблема, яка нікуди не зникла, — величезний розрив між тим, скільки Україна продає за кордон, і скільки купує.
За перші сім місяців 2026 року імпорт товарів сягнув 58,1 млрд доларів, тоді як експорт становив лише 24,1 млрд. Різниця — майже 34 млрд доларів від’ємного сальдо. На кожен долар, який країна заробляє на зовнішній торгівлі, вона витрачає близько 2,4 долара на закупівлю товарів за кордоном. Це не разовий перекос, а тривала тенденція, яка визначає весь характер валютного ринку.
Як формується попит на валюту в такій моделі
Курс гривні в Україні не є вільно плаваючим у класичному розумінні — НБУ керує гнучкістю курсу, згладжуючи різкі коливання через інтервенції та регуляторні інструменти. Але базовий попит і пропозицію на ринку все одно визначають реальні операції бізнесу: імпортери купують валюту, щоб розрахуватися з іноземними постачальниками, експортери продають валютну виручку, щоб покрити гривневі витрати всередині країни.
Коли імпорт у 2,4 рази перевищує експорт, попит на іноземну валюту від бізнесу структурно вищий за її пропозицію з боку тих, хто заробляє на зовнішніх ринках. Цей дисбаланс закривається не ринковими силами самими по собі, а зовнішнім фінансуванням — грантами, кредитами міжнародних партнерів, резервами НБУ. Саме тому короткострокове зміцнення гривні, яке ми бачимо в останні дні, не суперечить довгостроковому дефіциту: воно відображає баланс валютних потоків у конкретний момент, а не структурне здоров’я торгівлі.
Чому вересень стане тестом для курсу
Директор департаменту фінансових ринків та інвестиційної діяльності “Глобус банку” Тарас Лєсовий звертає увагу на сезонний фактор, який традиційно посилює попит на валюту саме у вересні. Мова про закупівлі енергоресурсів, пального та обладнання напередодні осінньо-зимового сезону.
Механізм тут простий: підприємства, комунальні структури та енергетичні компанії формують запаси перед періодом підвищеного споживання. Значна частина цих товарів — імпортна, а розрахунки за них відбуваються у валюті. Це створює додаткове навантаження на курс саме в момент, коли базовий торговельний дефіцит уже є вагомим чинником тиску.
У результаті виникає накладення двох процесів: структурного (постійний надлишок імпорту над експортом) та циклічного (сезонний стрибок закупівель перед зимою). Обидва працюють в одному напрямку — на збільшення попиту на іноземну валюту з боку бізнесу.
Що це означає для валютного ринку і economіки в цілому
- Поточне подешевшання долара й євро — це коливання в рамках керованого курсу, а не сигнал про зникнення торговельного дефіциту.
- Основний тиск на курс традиційно формують імпортери, а не спекулятивний попит населення.
- Сезонні закупівлі енергоресурсів і обладнання перед зимою здатні посилити попит на валюту вже у вересні.
- Стійкість курсу в такій моделі залежить від того, наскільки НБУ та зовнішнє фінансування здатні компенсувати різницю між імпортом і експортом.
Для галузей, що залежать від імпортних складових — енергетики, машинобудування, роздрібної торгівлі технікою та обладнанням — сезонний попит на валюту означає підвищені витрати на закупівлі саме в період, коли курс може розвернутися в бік ослаблення гривні. Це типова циклічність, яка повторюється щороку перед опалювальним сезоном, і цього разу вона накладається на вже наявний торговельний дефіцит, що робить курс більш чутливим до будь-яких додаткових факторів попиту.
