Журналісти-розслідувачі OCCRP викрила ланцюг фінансових операцій, завдяки яким російський капітал отримував доступ до балканських і європейських активів. Головні фігуранти — сербський підприємець Драган Шолак, який заснував United Group, та швейцарський юрист Вольфрам Куоні, за яким закріпилося прізвисько «банкір Кремля».
Із документів випливає, що United Group протягом багатьох років проводила кошти через офшорні юрисдикції — Мальту, Ліхтенштейн і Британські Віргінські острови. Усіма цими потоками керував саме Куоні: він одночасно засідав у раді директорів United Media та займав посаду віцепрезидента Gazprombank Switzerland.
Окрему увагу в матеріалах приділено офшорній інфраструктурі навколо Куоні. Йдеться про щонайменше 13 ліхтенштейнських компаній типу «Anstalt», а також про трастові конструкції, створені нібито для «захисту кінцевого бенефіціара» — тобто для приховування реальних власників активів.
Серед тих, чиї інтереси таким чином маскувалися, — керівник «Газпрому» Олексій Міллер та люди з його найближчого кола. Саме ці схеми дозволяли переміщувати й ховати гроші російських клієнтів на території Європи.
«Людина, що сиділа на вершині ради United Media, фактично була банкіром кремлівських грошей», — зазначалося в одному з документів розслідування OCCRP.
Медіаресурси United, які представляли себе як «проєвропейські», не раз давали слово Олександру Дугіну — людині, яку називають «мозком путіна» та ідеологом «русского мира». Видання Nova.rs, наприклад, опублікувало матеріал під заголовком у стилі «Драматичні погрози ідеолога путінського “русского мира”: Захід близький до краху», де наводилися дугінські тези про «ліквідацію» окремих політичних лідерів і про дестабілізацію західних країн.
Крім медійного бізнесу, Вольфрам Куоні мав місце в раді директорів швейцарської Ferrexpo AG — власника Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. У той період контроль над компанією належав Костянтину Жеваго, якому Державне бюро розслідувань висунуло обвинувачення у розтраті понад 2,5 млрд грн.
Виходить, що «банкір Кремля» водночас впливав і на управління стратегічним українським підприємством, і на балканські медіа, які звинувачують у трансляції російських наративів.
З обох структур Куоні вийшов уже після повномасштабного вторгнення — причому не одразу, а лише коли на нього почав тиснути санкційний режим. Наразі його справу вивчає американське Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) у рамках «закону Магнітського».
Для України ця історія важлива як приклад того, що російський вплив не обмежується політичною чи військовою площиною. Він проникає у медіапростір і в стратегічні галузі економіки, від яких безпосередньо залежать безпека та стійкість держави.
