Дослідники з Вроцлавського університету природничих наук проаналізували мазки з ротової порожнини 238 домашніх тварин — 151 собаки та 87 котів — і виявили у них трихомонад, одноклітинних паразитів.
Серед собак трихомонади виявили у 26 тварин, що становить 17,2%. У котів позитивними виявилися п’ять із 87 зразків, або 5,75%. Після генетичного аналізу вчені ідентифікували вид Trichomonas tenax — паразит, що зазвичай живе в ротовій порожнині людини. Цей вид виявили у восьми зі 23 успішно проаналізованих зразків собак і у чотирьох із п’яти позитивних зразків котів. Окрім того, науковці виявили T. brixi, вид, який живе лише у тварин.
Чи небезпечне для людини
Trichomonas tenax живиться мікроорганізмами, які накопичуються між зубами й біля ясен, і пов’язується в наукових роботах із захворюваннями пародонта. Однак сама наявність цього паразита не означає, що розвинеться захворювання.
Дослідники припускають, що люди можуть бути джерелом зараження домашніх тварин, адже T. tenax вважається типовим для людської ротової порожнини. Проте робота не встановила, у якому напрямку передається інфекція — від людей до тварин чи навпаки. Поки також недостатньо даних, щоб визначити масштаб ризику зараження людини від собаки чи кота. Учені наголошують на потенційній можливості міжвидового передавання, але не доводять, що домашні тварини є джерелом інфекції для людей.
Що впливає на поширення
Дослідження показало, що у собак трихомонади частіше виявляли у тварин віком понад дев’ять років та у тварин із вираженим зубним каменем. Ризик був вищим, коли відкладення покривали значну частину поверхні зубів. Це може свідчити про зв’язок між станом ротової порожнини та колонізацією паразитами, однак дослідження не доводить, що саме зубний камінь спричиняє їх появу.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
У котів науковці не встановили статистично значущого зв’язку між виявленням трихомонад та віком, умовами утримання чи станом гігієни ротової порожнини.
Автори роботи наголошують, що трихомонади у домашніх тварин досі вивчені недостатньо. Для визначення поширеності T. tenax серед собак і котів, можливості передавання між видами та наслідків для здоров’я потрібні масштабніші дослідження.
Наявність потенційно небезпечних мікроорганізмів у тварин не означає, що кожен контакт призводить до зараження. Ризик залежить від конкретного збудника та шляху передавання. Деякі інфекції можуть поширюватися через слину, укуси, подряпини або забруднені поверхні, тому ветеринари радять дотримуватися гігієни й не дозволяти улюбленцям облизувати обличчя й відкриті рани.
