Пропозиція економіста Олексія Куща диференціювати ставку ПДВ — не просто чергова ідея про податкові пільги. Це спроба виправити фундаментальну ваду самого податку на додану вартість, яка в умовах війни і зубожіння населення перетворилася на соціальну проблему. Йдеться про зниження ПДВ на базові продукти й ліки з одночасним підвищенням ставки, наприклад до 25%, на люксові автомобілі та товари преміум-сегменту.
Чому однакова ставка ПДВ б’є по бідних сильніше
ПДВ за своєю природою регресивний податок. Він стягується з кожної покупки незалежно від доходу покупця, тому пенсіонер і заможна людина платять однаковий відсоток з батона хліба чи упаковки ліків. Але частка витрат на базові товари в бюджеті пенсіонера значно більша, ніж у людини з високим доходом. Відповідно й податкове навантаження на бідні домогосподарства, у відносному вимірі, виявляється набагато важчим. Саме тому Ігор Терехов запропонував знизити ПДВ на соціально важливі товари до 5%, а Олексій Кущ оцінив ефект для сім’ї з двох пенсіонерів як економію, порівнянну з додатковою пенсійною виплатою за рік.
Де взяти компенсацію для бюджету
Зниження ПДВ на продукти й ліки означає прямі втрати надходжень до бюджету. У воєнний час, коли кожна гривня розписана наперед, це питання не риторичне. Кущ пропонує компенсаторний механізм: підвищити ставку ПДВ саме на товари, попит на які не залежить від цінової чутливості бідних верств населення, — люксові автомобілі та інші предмети розкоші. Логіка проста — той, хто спроможний купити преміальний автомобіль, не відмовиться від покупки через вищий податок, а держава отримає додатковий ресурс саме з того сегмента споживання, де є платоспроможність.
Це класична ідея диверсифікованої ставки ПДВ — замість єдиної універсальної шкали запроваджуються кілька рівнів залежно від категорії товару. Знижена ставка на предмети першої необхідності, базова — на більшість товарів і послуг, підвищена — на розкіш.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Контекст держбюджету робить дискусію гострішою
Ситуація ускладнюється тим, що уряд рухається в протилежному напрямку. У проекті держбюджету на наступний рік закладено підвищення базової ставки ПДВ з 20% до 21%. Мета — профінансувати програму страхування бізнесу від воєнних ризиків. Тобто одночасно обговорюються два різноспрямовані сценарії: загальне підвищення податку для всіх і точкове зниження для найвразливіших категорій товарів. Якщо держава піде шляхом диверсифікації, доведеться вирішувати, як поєднати ці два рішення технічно — адже підвищення базової ставки й запровадження пільгової для продуктів харчування вимагають різних механізмів адміністрування та окремого прогнозу бюджетних надходжень.
Досвід сусідів як аргумент
Олексій Кущ наводить приклад Польщі, де діє знижена ставка ПДВ на овочі, фрукти, яйця та м’ясо. Це показово тим, що навіть відносно стабільна економіка, яка не веде війну, вважає за доцільне підтримувати купівельну спроможність населення через податкову пільгу на базові продукти. Для України, де війна додала мільйонам людей фінансового навантаження через втрату роботи, житла чи доходу, аргумент на користь подібного механізму виглядає ще вагомішим.
Що це означає для податкової системи
Запровадження диференційованих ставок ПДВ — це не технічна деталь, а зміна філософії оподаткування споживання. Замість рівного підходу до всіх товарів держава свідомо перерозподіляє навантаження — менше з необхідного, більше з надлишкового. Для бізнесу, що працює в сегменті преміум-товарів, це означає подорожчання продукції та можливе скорочення попиту. Для виробників і продавців продуктів харчування й ліків — потенційне зростання обороту за рахунок нижчої кінцевої ціни. А для бюджету головним залишається питання балансу — чи зможе підвищена ставка на розкіш реально компенсувати випадання надходжень від пільгової ставки на соціальні товари, чи це радше політичний сигнал, ніж прорахований фіскальний механізм.
