Чому курс долара в Україні впевнено йде до 46 гривень

Перетин офіційним курсом долара позначки у 45 гривень — не разовий стрибок, а підсумок процесу, що триває вже кілька місяців. За дев’ять місяців 2026 року Національний банк витратив на валютні інтервенції 38,5 млрд доларів — проти 26 млрд доларів за аналогічний період минулого року. Лише у вересні з резервів пішло рекордні 5,5 млрд доларів. Це сухі цифри, які показують: гривня тримається не сама по собі, а завдяки прямому втручанню регулятора.

Як працює керований курс і чому резерви витрачаються так швидко

Україна живе в режимі керованої гнучкості курсу: НБУ не фіксує гривню жорстко, але й не дає їй вільно плавати за попитом і пропозицією. Коли на ринку бракує валюти — а зараз це саме той випадок — регулятор продає долари зі своїх резервів, щоб закрити розрив і не допустити різкого знецінення гривні. Чим більший дисбаланс між тим, скільки валюти заходить в країну від експортерів, і скільки виходить на оплату імпорту, тим більше доводиться продавати з резервів. Зростання інтервенцій майже на 50% рік до року — це пряме відображення того, що пропозиція валюти суттєво просіла.

Блокада портів і зупинка металургії як джерело дефіциту валюти

Головна причина поточного тиску на ринок — не разовий шок, а структурна втрата валютної виручки. Блокування морських портів обмежило Україні можливості експортувати металопродукцію та інші товари через море, а це основний канал надходження валюти від зовнішньої торгівлі. Менший експорт — менше доларів і євро, які експортери продають на внутрішньому ринку для розрахунків із постачальниками, податків та зарплат.

Паралельно практично зупинилася металургійна галузь, яка традиційно була одним із великих джерел валютної виручки країни. Коли одночасно падає і морський експорт, і виробництво в одній з ключових експортних галузей, торговельний дефіцит розширюється з двох боків одразу — і це навантаження лягає саме на валютний ринок, бо пропозицію має компенсувати хтось, і цим «хтось» стає Національний банк.

Імпорт для оборони як додатковий фактор попиту

Дефіцит валюти посилюється не лише через падіння пропозиції, а й через зростання попиту. Значна частина міжнародного фінансування спрямовується на оборонні замовлення всередині країни, але українські виробники зброї та боєприпасів змушені імпортувати компоненти для цього виробництва. Формально гроші надходять ззовні як допомога, та частина цього фінансування одразу повертається за кордон у вигляді оплати імпортних комплектуючих, створюючи додатковий попит на валюту на внутрішньому ринку.

Що прогнозують банки та інвесткомпанії

Опитані аналітики не очікують обвального падіння гривні, попри масштаб дисбалансів. Головний стабілізуючий фактор — зовнішнє фінансування, яке дозволяє НБУ підтримувати резерви на рівні, достатньому для згладжування коливань курсу навіть за великого торговельного дефіциту. Прогнози на кінець року відрізняються, але рухаються в одному напрямку:

• Райффайзен Банк — 46,6 грн за долар
• ICU — 45,8 грн за долар
• Concorde Capital — 45,5 грн за долар

Розкид у прогнозах невеликий, і це показово: ринок приймає подальше поступове послаблення гривні як базовий сценарій, а не аномалію.

Наслідки для галузі та економіки

Ключовий ризик для курсу долара до кінця року залишається той самий — тривалість обмежень морського експорту та простою металургійних підприємств. Чим довше зберігається ця ситуація, тим довше Національному банку доведеться компенсувати нестачу валютної виручки з резервів, а не з природного припливу експортної виручки. Для металургійної галузі це означає подвійний удар: втрату виробництва й експортних доходів тут і зараз, і водночас — посилення тиску на курс, який своєю чергою підвищує вартість імпортованих ресурсів і обладнання для відновлення виробництва в майбутньому. Поки блокада портів і простій металургії не вирішені, валютний ринок залишатиметься залежним від зовнішньої підтримки, а не від власної експортної спроможності країни.