Норвегія очолила багатонаціональну навчальну програму НАТО у Польщі, де інструктори з одинадцяти країн готують українських військових до боїв проти Росії. Але справжня сенсація не в цьому — а в тому, що потік знань іде в обидва боки. Західні офіцери, за словами командувача оперативної групи «Легіо» бригадного генерала Атле Молде, самі переймають у українських солдатів бойовий досвід, якого їхні армії не мали десятиліттями. Йдеться передусім про радіоелектронну боротьбу — сферу, яку НАТО фактично законсервувало після завершення холодної війни.
Це визнання руйнує звичну картину, де НАТО виступає виключно донором технологій і тактик для Києва. Насправді альянс опинився у ситуації, коли доводиться терміново надолужувати втрачене — і єдиним джерелом актуальних знань є армія, яка щодня веде бойові дії проти супротивника з потужним арсеналом засобів радіоелектронної розвідки та придушення.
Чому радіоелектронна боротьба випала з поля зору НАТО
За словами Молде, західні збройні сили мали серйозний потенціал у сфері радіоелектронної боротьби ще за часів протистояння з СРСР. Після розпаду Радянського Союзу пріоритети змістилися в бік боротьби з повстанцями та локальних операцій — типу тих, що велися в Афганістані чи Іраку. Там супротивник не мав ані радарів, ані складних систем зв’язку, які потрібно було б заглушувати чи виявляти. У результаті ціла галузь військової науки й техніки залишилася без інвестицій і без практикуючих фахівців.
Війна в Україні змінила все. Обидві сторони конфлікту ведуть постійну боротьбу за контроль над радіоефіром: виявляють, глушать і виводять з ладу засоби зв’язку, дрони, навігаційні системи та датчики одне одного. Це змагання технологій і тактик у реальному часі, де перевагу отримує той, хто швидше адаптується. Колишній голова Військового комітету НАТО Стюарт Піч ще у 2024 році назвав Україну «найгустішим і найнебезпечнішим електромагнітним оперативним середовищем, яке ми коли-небудь бачили», додавши, що Росія ніколи не припиняла розвивати ці спроможності, на відміну від Заходу.
Табір «Йомсборг» як модель нового партнерства
Показово, що навчальний табір «Йомсборг» у Польщі побудований не за традиційною схемою, коли західні інструктори нав’язують готову програму. Навчальний план тут визначає сама Україна — виходячи з того, що їй справді потрібно на полі бою. Українські інструктори не просто присутні на курсах, а безпосередньо їх ведуть, передаючи практичні навички, здобуті у боях.
Серед ключових уроків, які Норвегія виносить із цієї співпраці:
- відновлення потенціалу радіоелектронної боротьби як пріоритетного напрямку;
- ефективні методи використання дронів та контрзаходи проти російських безпілотних систем;
- критична важливість протиповітряної оборони, якою союзники теж нехтували після холодної війни.
Заступник Верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі Джон Стрінгер додав ще один вимір проблеми — необхідність контролювати власні електронні сліди. Радіостанції, радари, канали передачі даних видають сигнали, які супротивник може використати для виявлення штабів і командних пунктів. Уміння «ховатися на очах у всіх», керуючи власним випромінюванням, стає частиною ширшої боротьби за електромагнітний спектр.
Що це означає для балансу сил у Європі
Молде прямо вказав на джерело загрози: «Зараз ми маємо гравця, який становить загрозу безпеці для всієї Західної Європи. Правила війни тут не діють» — маючи на увазі готовність Росії атакувати цивільну інфраструктуру. Це формулювання від кадрового військового НАТО показує, наскільки серйозно альянс сприймає перспективу прямого зіткнення, а не лише підтримки України.
Відновлення компетенцій у радіоелектронній боротьбі та протиповітряній обороні — це не абстрактна модернізація, а конкретна відповідь на конкретний досвід, здобутий на полях боїв в Україні. Той факт, що НАТО будує навчальні програми навколо українського бойового досвіду, а не навпаки, свідчить про зміну ролі Києва в архітектурі європейської безпеки — з отримувача допомоги на джерело критично важливих військових знань, яких бракує самому альянсу.
