Рішення Вашингтона запровадити санкції проти голови Міжнародного кримінального суду Томоко Акане виглядає як черговий епізод протистояння адміністрації Трампа з Гаагою. Але за цим кроком ховається значно складніша картина, де інтереси США несподівано перетинаються з інтересами Росії, а союзницькі зобов’язання перед Ізраїлем стають головним двигуном тиску на міжнародне правосуддя.
Державний секретар Марко Рубіо назвав МКС «фіктивним судом» і заявив, що санкції проти Акане та старшого адвоката суду Абдулає Сеє є частиною «непохитної місії» захисту американців від можливого переслідування. Формальною підставою став указ президента США, ухвалений ще торік і спеціально розроблений для того, щоб дозволити персональні обмеження проти співробітників суду в Гаазі.
Чому Вашингтон ніколи не визнавав юрисдикцію Гааги
США підписали Римський статут, який заснував Міжнародний кримінальний суд, але так і не ратифікували його. Позиція незмінна десятиліттями: Вашингтон не готовий визнавати над своїми громадянами, особливо військовими, юрисдикцію органу, який не контролюється американською політичною системою. Саме тому в тексті заяви Рубіо прямо згадується попереднє розслідування МКС щодо дій американських військових в Афганістані — це та сама лінія розлому, яка існувала задовго до нинішнього загострення.
Санкційний інструмент проти суддів і прокурорів МКС адміністрація Трампа використовує не вперше. У 2025 році під обмеження вже потрапили кілька посадовців суду, і тоді приводом були ордери на арешт прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу та колишнього міністра оборони Ізраїлю Йоава Галланта. Це показує, що для Вашингтона захист союзника є не менш вагомим мотивом, ніж захист власних військових від потенційного переслідування.
Судді проти президента
Тиск на суд викликав відповідну юридичну реакцію зсередини самої інституції. Троє суддів МКС подали позов проти Трампа та його адміністрації, назвавши санкційні заходи незаконними. Це рідкісний випадок, коли діючі судді міжнародного органу відкрито судяться з урядом держави, яка навіть не є членом цього суду. Сам факт такого позову демонструє, наскільки серйозно в Гаазі сприймають загрозу існуванню суду як незалежного інституту.
Несподіваний спільний знаменник з Кремлем
Найпарадоксальніший елемент цієї історії — це те, що Томоко Акане вже перебуває в розшуку в Росії. Ще у 2023 році Міністерство внутрішніх справ Росії оголосило її в розшук після того, як вона видала ордер на арешт Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової у справі про незаконну депортацію українських дітей. Отже, одна й та сама суддя опиняється під тиском одразу з двох боків — з боку Москви, яка звинувачує її у переслідуванні власного президента, і тепер з боку Вашингтона, який карає її за спробу притягнути до відповідальності союзників США.
Ордер на арешт Путіна зобов’язує затримати його в кожній зі 123 країн-учасниць Римського статуту, що вже саме собою обмежило географію його закордонних поїздок. Юридичні коментатори, зокрема Джошуа Розенберг, зазначали, що звинувачення в депортації дітей є відносно вузьким порівняно з масштабом воєнних злочинів, але саме воно виявилося найпрактичнішим для суду — прокуратура мала достатньо доказів для швидкого рішення. Колишній президент МКС Ебое-Осуджі назвав цей ордер справді важливим рішенням, хоча й визнавав, що швидкого результату щодо самого затримання очікувати не варто.
Що це означає для інституції правосуддя
Санкції проти голови МКС і старшого адвоката суду створюють небезпечний прецедент: держава, що не визнає юрисдикцію суду, застосовує проти його посадовців інструменти економічного та особистого тиску, які раніше використовувалися проти диктаторських режимів чи терористичних мереж. Це ставить під сумнів саму спроможність міжнародного правосуддя діяти незалежно від тиску наддержав — незалежно від того, йдеться про Москву чи Вашингтон.
Для України ситуація має пряме значення: ордер на арешт Путіна залишається одним із небагатьох реальних юридичних інструментів міжнародного тиску за злочин депортації дітей. Якщо тиск США послабить інституційну спроможність МКС, це вплине на перспективи будь-яких подальших розслідувань щодо воєнних злочинів у контексті війни проти України, незалежно від того, хто перебуває під слідством.
