Історія зі старшим лейтенантом одного з районних ТЦК та СП Івано-Франківської області, який серед ночі приїхав на службу напідпитку і побив підлеглого, що перебував у наряді, — це не поодинчий ексцес. Це симптом ширшої проблеми: кадровий склад територіальних центрів комплектування формувався роками без належного відбору, а повноваження, які отримали ці структури з початком повномасштабної війни, виявилися непропорційними механізмам внутрішнього контролю.
Потерпілий, 45-річний військовослужбовець, отримав закритий розрив акроміально-ключичного з’єднання і потребував операції у львівській лікарні. Освідування зафіксувало в офіцера 0,69 проміле алкоголю — показник, який однозначно виключає будь-яке виправдання щодо стану афекту чи службової необхідності. Це класичний випадок зловживання владою в умовах, коли підлеглий фізично не може чинити опір командиру в системі жорсткої підпорядкованості.
Чому такі випадки стають системними, а не винятковими
ТЦК опинилися в центрі мобілізаційного процесу, отримавши функції, які раніше розподілялися між кількома інституціями. Одночасно зросло навантаження на особовий склад, а механізми відбору та ротації кадрів не встигали за темпами розширення повноважень. Показово, що паралельно з випадком на Франківщині Національна поліція вже повідомила про підозру майже 80 керівникам ТЦК різного рівня. Слідчі перевіряють обставини незаконного оформлення броні щодо близько 2,5 тисячі військовозобов’язаних, а в межах розслідувань вилучено понад 83 тисячі постанов військово-лікарських комісій.
Це вказує на два паралельні типи порушень у системі ТЦК:
- корупційні схеми, пов’язані з бронюванням та ухиленням від мобілізації — як у випадку затримання очільника Миколаївського обласного ТЦК, викритого на отриманні хабаря у 15 тисяч доларів;
- перевищення службових повноважень і насильство щодо підлеглих та мобілізованих — саме до цієї категорії належить інцидент на Франківщині.
Обидва типи порушень підривають довіру до інституту комплектування, але мають різну природу: перший стосується фінансової корупції та впливає на якість мобілізаційного ресурсу, другий — на дисципліну всередині самих ТЦК і безпеку особового складу, який там служить.
Юридична кваліфікація та її межі
Офіцеру оголошено підозру за частиною 5 статті 426-1 Кримінального кодексу — перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень в умовах воєнного стану. Санкція передбачає позбавлення волі до 12 років, що є суворим покаранням і відображає підвищену суспільну небезпеку подібних дій саме у воєнний час, коли довіра до командирської вертикалі критично важлива для боєздатності підрозділів.
ДБР подало клопотання про тримання підозрюваного під вартою — це стандартна практика в справах проти посадовців ТЦК, де існує ризик впливу на свідків з-поміж підлеглого особового складу або тиску на потерпілого, який продовжує перебувати в системі військового підпорядкування.
Оперативний вимір проблеми
Для системи комплектування подібні випадки мають вимір, що виходить за межі окремого кримінального провадження. Добові наряди в ТЦК та СП — це та ланка, де відбувається прямий контакт між представниками військкоматів і мобілізованими чи призваними громадянами. Будь-яке насильство чи приниження в цій точці контакту підриває керованість процесу набагато сильніше, ніж здається на перший погляд: воно формує репутацію структури, впливає на готовність громадян співпрацювати з ТЦК добровільно та посилює недовіру, яка вже накопичена через попередні резонансні справи.
Розслідування триває за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, що свідчить про належний рівень контролю з боку профільного нагляду. Але масштаб паралельних проваджень — десятки підозр керівникам ТЦК по всій країні, тисячі перевірених випадків бронювання — показує, що точкові кримінальні справи навряд чи вирішать структурну проблему без перегляду механізмів добору, атестації та внутрішнього контролю всередині самих центрів комплектування.
