Посуха на Дунаї оголила проблему, яку угорська влада воліла не помічати роками. Рівень води у річці впав до рекордно низьких позначок, і атомна станція «Пакш», що зазвичай дає близько третини електроенергії країни, змогла видавати лише трохи більше десятої частини потужності. Саме цей інцидент став приводом для нового прем’єра Угорщини Петера Мадяра публічно засумніватися в доцільності угоди з «Росатомом» про розширення станції — угоди, яку його попередник Віктор Орбан свого часу назвав «угодою століття».
Як народжувалась «угода століття»
У 2014 році в Москві Орбан підписав документ, що передавав «Росатому» право на будівництво двох нових енергоблоків АЕС «Пакш». Проєкт отримав назву «Пакш-ІІ» і фінансувався за рахунок російського державного кредиту обсягом до 10 мільярдів євро. Для Кремля це була не просто комерційна операція, а інструмент довгострокового впливу: атомна енергетика створює залежність на десятиліття вперед — від постачання палива до обслуговування реакторів і фінансових зобов’язань перед кредитором. Для Орбана ж угода стала символом особливого, прагматичного курсу щодо Москви, який він проводив попри членство Угорщини в ЄС і НАТО.
Показово, що ці зв’язки не були розірвані навіть після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Угорщина залишалася однією з небагатьох країн Євросоюзу, яка продовжувала атомне співробітництво з Москвою в незмінному вигляді, тоді як більшість партнерів по блоку переглядали енергетичні контракти з російськими компаніями.
Розбіжність версій навколо ходу будівництва
Прихід нового уряду навесні змінив тональність дискусії. Генеральний директор «Росатома» Олексій Ліхачов запевнив, що графік будівництва не порушено: фундаменти для п’ятого енергоблока готові більш ніж на 80 відсотків, а на шостому вже виготовляють компоненти реактора. Він заявив про готовність до діалогу й підкреслив, що жодних запитань від нового угорського уряду компанія не отримувала.
Мадяр цю картину заперечив майже одразу. За його словами, станція за початковим контрактом мала запрацювати ще у 2024 році, а натомість країна витратила близько 2,8 мільярда євро на об’єкт, який він описав як «склади та дві великі бетонні ями». Він додав, що не бачить дотримання умов договору з боку російської сторони. Такий публічний обмін заявами — рідкість для угорсько-російських атомних відносин, де раніше домінувала єдина офіційна лінія.
Перегляд проєкту і ширший контекст
Уряд Мадяра ініціював повний перегляд «Пакш-ІІ», включно з питаннями фінансування та системи охолодження станції. Останнє має пряме відношення до кризи з рівнем води в Дунаї: Мадяр прямо вказав, що станції без замкнутого циклу охолодження, залежні від стану довколишнього середовища, у світі вже не будують.
Ця історія розгортається на тлі ширшого перегляду проросійських зв’язків у Будапешті. Раніше стало відомо про розслідування контактів колишнього міністра закордонних справ Петера Сійярто з російською стороною після витоку записів, де він інформував російського колегу про переговори в ЄС і пропонував допомогу в послабленні санкцій проти Москви. Паралельно угорські журналісти повідомляли про причетність попереднього прем’єра до силового затримання українських інкасаторських машин із золотом і готівкою, координацію якого нібито здійснював близький до Орбана чиновник.
- Атомна угода 2014 року передбачала кредит РФ до 10 млрд євро на два енергоблоки
- Станція «Пакш» забезпечує близько третини електроенергії Угорщини
- Посуха на Дунаї скоротила виробіток станції до трохи більше 10 відсотків
- Уряд Мадяра розпочав перегляд фінансування та системи охолодження проєкту
Разом ці епізоди складають картину поступового демонтажу спадщини особливих відносин Будапешта з Москвою. Наскільки далеко зайде перегляд атомної угоди — питання не лише енергетичної політики, а й того, чи здатна Угорщина відійти від моделі залежності, яку будувала більше десяти років.
