Національний банк на понеділок, 17 серпня, встановив офіційний курс долара на рівні 44,70 грн — усього на копійку вище за показник 14 серпня. А от євро зробив помітніший стрибок: 51,70 грн проти 51,55 грн, тобто плюс 15 копійок за вихідні. Різниця в динаміці двох головних валют — не випадковість, а наслідок того, як саме працює механізм формування офіційного курсу валют НБУ.
Чому євро росте швидше за долар
Гривня офіційно прив’язана до долара опосередковано — через міжбанківський ринок готівкової та безготівкової валюти, а курс євро НБУ розраховує не окремо, а через крос-курс EUR/USD, що складається на глобальних майданчиках. Простими словами: коли на світовому ринку євро дорожчає відносно долара, автоматично зростає і гривнева вартість євро — навіть якщо попит на саму гривню чи долар усередині країни не змінюється. Саме тому в періоди, коли глобальний долар слабшає, а євро посилюється на міжнародних торгах, український курс євро може рухатися помітно активніше за курс долара, хоча внутрішній валютний ринок України тут ні до чого. Це підтверджує і поточна ситуація: долар практично застиг, тоді як євро додав одразу 15 копійок за неробочі дні, коли внутрішні торги не відбувалися.
Депозитна ставка як інструмент стримування попиту
Директор департаменту фінансових ринків та інвестиційної діяльності ”Глобус Банку” Тарас Лєсовий звертає увагу на фактор, який працює не на курс безпосередньо, а на попит, що формує тиск на нього. Йдеться про вигідні гривневі депозитні програми, які, за його оцінкою, здатні відтягнути на себе 20-25% вільних заощаджень громадян.
Логіка проста: якщо людина бачить прийнятну дохідність за гривневим вкладом, у неї менше стимулів конвертувати заощадження в готівковий долар чи євро ”про запас”. Кошти залишаються в банківській системі замість того, щоб піти на готівковий валютний ринок і створити додатковий попит на валюту. Це не втручання в курс валют НБУ напряму, а спосіб зменшити один із факторів тиску на гривню — приватний попит населення.
Підвищення облікової ставки до 15,5% працює в тому самому напрямку. Облікова ставка — це орієнтир вартості грошей в економіці: чим вона вища, тим дорожче банкам залучати гривневу ліквідність і тим привабливіші депозитні ставки вони можуть пропонувати вкладникам. Підвищуючи ставку, НБУ фактично підвищує альтернативну вартість тримання готівкової валюти — тримати гривню на депозиті стає вигідніше, ніж конвертувати її в долари чи євро.
Що це означає для валютного ринку
Українська гривня перебуває в режимі керованої гнучкості: НБУ не фіксує курс жорстко, але й не залишає його повністю на волю ринку, використовуючи інтервенції та монетарні інструменти для згладжування різких коливань. У цій моделі:
- курс долара реагує переважно на баланс попиту й пропозиції валюти всередині країни;
- курс євро додатково залежить від коливань крос-курсу EUR/USD на світових ринках;
- облікова ставка і депозитні програми банків впливають на те, наскільки активно населення й бізнес конвертують заощадження у валюту;
- резерви та інтервенції НБУ залишаються буфером на випадок різких стрибків попиту.
Для банківського сектору поточна конфігурація означає збереження конкуренції за гривневі вклади: поки ставки за депозитами лишаються привабливими, банки утримують ліквідність усередині системи, а не спостерігають за її відпливом у готівкову валюту. Для курсоутворення це означає, що короткострокові коливання, подібні до різниці в динаміці долара і євро на 17 серпня, варто пов’язувати не з панікою чи різкими змінами настроїв на внутрішньому ринку, а з технічними механізмами розрахунку крос-курсів та впливом монетарної політики на структуру заощаджень населення.
