Механізм прикордонного вуглецевого коригування, відомий як CBAM, від 1 січня 2026 року повністю поширюється на українську продукцію. Формально це кліматичний інструмент, покликаний вирівняти умови конкуренції між європейськими виробниками, які сплачують за викиди CO₂, та імпортерами з країн без подібного регулювання. Але дедалі більше експертів, зокрема автор публікації у Financial Times, посол США при ЄС, вказують на іншу природу цього механізму — по суті це митний бар’єр, замаскований під екологічну політику.
Як влаштований CBAM і чому він діє як тариф
Логіка CBAM проста на перший погляд: імпортери сталі, алюмінію, цементу, добрив, водню та електроенергії мають купувати сертифікати на вбудовані у продукцію викиди CO₂. Вартість цих сертифікатів прив’язана до ціни вуглецю в системі торгівлі квотами ЄС і зараз становить близько 80 євро за тонну CO₂. Тобто чим більше вуглецю виділено при виробництві товару, тим дорожче коштуватиме його ввезення на європейський ринок.
Проблема в тому, що цей механізм створює додаткові витрати виключно для імпортної продукції, тоді як європейські виробники вже давно інтегровані в систему торгівлі квотами і платять за викиди за встановленими правилами гри. Фактично CBAM вирівнює не умови конкуренції, а вартість імпорту до рівня внутрішніх витрат — а це класична функція мита. Автор статті у Financial Times прямо порівнює CBAM з американськими тарифами на сталь та алюміній, які запроваджувалися під приводом національної безпеки. Економічний ефект в обох випадках однаковий: підвищення ціни імпорту заради захисту місцевих виробників.
Подвійні стандарти Брюсселя
Суперечність позиції ЄС полягає в тому, що Брюссель роками критикував Вашингтон за протекціонізм, застосовуючи риторику про вільну торгівлю та правила Світової організації торгівлі. Водночас сам ЄС розширює перелік товарів, що підпадають під CBAM, і фактично посилює нетарифний захист власної промисловості. У публікації наголошується, що таке розширення суперечить зобов’язанням Євросоюзу щодо скорочення промислових тарифів та нетарифних бар’єрів, узятим у рамках міжнародних торговельних угод.
Автор формулює це гранично чітко: тариф лишається тарифом, навіть якщо назвати його інакше. Якщо ЄС одночасно засуджує тарифну політику США і застосовує механізм з аналогічним протекціоністським ефектом, це підриває довіру до Брюсселя як послідовного прихильника правил вільної торгівлі.
Що це означає для української промисловості
Для України запуск CBAM у повному обсязі з 1 січня 2026 року має особливо болючий вимір. Український експорт сталі, алюмінію та іншої продукції, що підпадає під дію механізму, тепер обкладається вуглецевим митом нарівні з продукцією будь-якої іншої країни без системи ціноутворення на викиди.
При цьому Україна не мала фізичної можливості провести екологічну модернізацію підприємств в умовах повномасштабного вторгнення Росії та цілеспрямованого терору проти енергетичної й промислової інфраструктури. Зруйновані потужності, обстріли металургійних підприємств, енергетична криза — за таких обставин інвестиції у скорочення вуглецевого сліду виробництва об’єктивно неможливі.
- Єврокомісія не передбачила винятку для України, хоча країна мала на нього право через форс-мажорні обставини війни.
- Галузеві експерти та аналітики неодноразово попереджали про негативні наслідки впровадження CBAM для промисловості та економіки держави.
- Механізм поширюється на ключові для українського експорту товари — сталь, цемент, добрива, електроенергію, алюміній та водень.
Для металургійної та хімічної галузей України, які й без того постраждали від бойових дій, додаткове вуглецеве мито означає зниження конкурентоспроможності на головному експортному ринку. Це посилює навантаження на й так ослаблену промисловість саме в момент, коли країна потребує максимальної підтримки експортних потоків для фінансування відновлення.
Ширший контекст для торговельної політики ЄС
Дискусія навколо CBAM виходить за межі суто українського питання. Якщо механізм справді функціонує як прихований тариф, це створює прецедент для торговельних партнерів ЄС по всьому світу — від країн, що розвиваються, до розвинених економік, які постачають сировину та напівфабрикати на європейський ринок. Критика з боку американського дипломата показує, що інструмент, який ЄС позиціонує як кліматичний, дедалі частіше сприймається партнерами як елемент промислового протекціонізму, здатний спровокувати відповідні торговельні заходи або суперечки в рамках міжнародних торговельних інституцій.
