космос
Сьогодні, 12 квітня, в Україні відзначають День працівників ракетно-космічної галузі та Міжнародний день польоту людини в космос
Зміст
12 квітня 1961 року Юрій Гагарін на кораблі “Восток-1” здійснив орбітальний обліт Землі, відкривши епоху пілотованих космічних польотів. З 2011 року, рішенням Генеральної асамблеї ООН, 12 квітня стало Міжнародним днем польоту людини в космос (або Всесвітнім день авіації та космонавтики). В Україні в цей день відзначають День працівників ракетно-космічної галузі.
Для нашої країни цей день теж має особливе значення, адже українські вчені та інженери відіграли ключову роль у розвитку світової космонавтики, а попри всі виклики незалежності та війни, Україна зберігає космічний потенціал і є космічною державою.
Український слід у радянській космонавтиці
Сергій Павлович Корольов, фото: kovrkv.org
Україна була одним із головних центрів ракетобудування в СРСР. Тут розвивали потужну науково-виробничу базу: ракетобудівні заводи, конструкторські бюро та наукові інститути.
Яскравим символом цього став Сергій Корольов – уродженець Житомира, головний конструктор радянської ракетно-космічної техніки. Під його керівництвом створили першу міжконтинентальну балістичну ракету, запустили перший штучний супутник Землі (1957 рік) та здійснили політ Гагаріна. Корольов заклав основи практичної космонавтики, перетворивши мрії на реальність.
У Дніпрі (тоді Дніпропетровськ) діяли КБ “Південне” та Південмаш (ВО ПМЗ), які стали ключовими для створення ракет-носіїв і бойових ракет. Тут розробляли та виробляли техніку, що забезпечувала значну частину радянської космічної програми. Харків і інші регіони також долучалися до створення систем керування та компонентів.
Тобто у тому числі і завдяки багатьом українським фахівцям СРСР досягнув лідерства в космосі на початковому етапі.
Втрати та виклики незалежності
ракети “Зеніт” та “Циклон”, а також супутник “Січ”, фото: Вікіпедія
Після розпаду СРСР Україна успадкувала потужний космічний комплекс, але стикнулася з серйозними проблемами. Економічна криза, брак коштів і державних замовлень призвели до занепаду галузі.
Багато підприємств перейшли на експортні контракти, а фінансування космічних програм було мінімальним (часто на рівні третини від потреб). А балістичні ракети втратили актуальність через без’ядерний статус країни.
Попри це, Україна не втратила статус космічної держави. У 1990-х роках реалізували перші незалежні проекти: запуск супутника “Січ-1” (1995 рік) для дистанційного зондування Землі. У 1997 році Леонід Каденюк став першим космонавтом незалежної України – він провів понад 15 діб на американському шатлі “Columbia” (місія STS-87), проводячи біологічні експерименти з рослинами та розгортаючи український прапор.
За роки незалежності українські ракети-носії (зокрема “Зеніт” та “Дніпро”) стартували десятки разів з різних космодромів, виводячи супутники для багатьох країн. Розвивалися проєкти повітряного старту та міжнародна співпраця. До повномасштабної війни українські науковці та інженери активно працювали над проєктом “Циклон-4” – 40 метрової сучасної ракети, яка б могла доставляти в космос понад 5 тонн корисного вантажу. Проєкт передбачав кооперацією між Бразилією й Україною на умовах, які вигідні обом сторонам. Адже у Бразилії є дешевий екваторіальний космодром
Загалом Україна запустила лише кілька власних супутників після незалежності, але її підприємства брали участь у створенні сотень космічних апаратів ще з радянських часів і за незалежності в багатьох міжнародних проєктах.
Читайте також: Перший космонавт незалежної України: 74 роки тому народився буковинець Леонід Каденюк
Сучасний стан: війна та стійкість
Ракетний комплекс “Сапсан”, фото: скрін з відео
Повномасштабна війна з Росією поставила космічну галузь у складні умови. Обстріли пошкодили підприємства в Дніпрі, фінансування обмежене, а багато проєктів заморожені або переорієнтовані. Повномасштабне виробництво великих ракет-носіїв зараз практично зупинене через безпекові ризики.
Проте Україна адаптувалася. У структурі ЗСУ минулого року сформували Космічні війська – це передбачено програмою уряду. Вони займаються аналізом космічних даних, супутниковою розвідкою, раннім виявленням ракетних загроз і ситуаційною обізнаністю в космосі. Уже діє Управління космічної політики в Міноборони. Фокус – на використанні комерційних і власних даних для оборони, інтеграції з системами типу DELTA.
До того ж, заводи “Південмаш” та КБ “Південне” продовжують працювати, релокуються, беручи участь у міжнародних проєктах і виконуючи замовлення для оборонної та космічної галузі. Зокрема, мова йде про розробку власної систему ППО рівня Patriot. Один із проєктів – “Кільчень”, яку розробляє КБ “Південне”. А також про серійне виробництво оперативно-тактичного ракетного комплексу 1КР1 “Сапсан”, який має дальність ураження до 500 км.
Паралельно розвиваються нові ініціативи – зокрема супутникове угруповання UASAT-NANO (перший запуск очікується у 2026 році). Наша країна за участі Державного космічного агентства України також співпрацює з NASA та інтегрується у глобальні космічні програми, зокрема пов’язані з місячною місією Artemis. Крім цього є програми співпраці з європейською ESA.
Попри війну, Україна зберігає внесок у фундаментальну космічну науку. На Львівщині біля Золочева діє Центр космічних досліджень та зв’язку з потужним радіотелескопом РТ-32 (одним із найбільших у Європі).
Центр космічних досліджень та зв’язку у Золочеві, фото: Вікіпедія
Його модернізували перед повномасштабною війною: він досліджує активні ядра галактик, місця зореутворення, пульсари, сонячне випромінювання та космічні мазери. Телескоп використовують для радіоастрономічних спостережень у кількох діапазонах, сприяючи міжнародній співпраці.
Читайте також: На Львівщині запрацював один з найбільших радіотелескопів Європи
Державне космічне агентство та НАН України підтримують проєкти дистанційного зондування Землі, доступ до даних європейських супутників Sentinel. Українські приватні компанії та інженери працюють над іонними двигунами, розробляють сенсори й електроніку для космічної техніки, а також створюють рішення у сфері супутникового зв’язку – від терміналів до власних орбітальних систем.
Тож, Всесвітній день авіації та космонавтики нагадує про великий потенціал України. Попри негаразди, війну та брак ресурсів, країна частково зберігає свої кадри, заводи та наукову базу. Розвиток Космічних військ, малі супутники та міжнародна співпраця дають надію на відродження галузі у майбутньому. Космос уже став частиною сучасної війни – від розвідки до зв’язку. Для України збереження та розвиток цієї галузі – питання не лише престижу, а й національної безпеки та технологічного майбутнього.
Читайте також: Його ракети підняли Гагаріна в космос, а РФ цими розробками б’є по Україні: 119 років тому народився Сергій Корольов
