Дискусія про прояви корупції у воюючій країні: pro et contra.
Добре, що широка дискусія про загрози корупції для інституційної стійкості України у війні таки розпочалася. Погано, що довелося починати саме так, із проблем керівництва країни й наближених до нього осіб, що тактично створює ризики і загрози під час війни, але стратегічно веде до зміцнення країни та спроможності перемогти ворога.
Валерій Чалий, голова правління Українського кризового медіацентру, експосол України в США, сторінка ФБ.
Звісно, і вороги і, навіть, деякі партнери можуть скористатися ослабленням керманичів і можливою надлишковою інформацією з оборонного сектора для ворога. Але, якщо нічого зараз не робити, буде ще небезпечніше.
Досвід країн, які десятиліттями перебувають у стані війни, або пережили масштабні конфлікти, показує: корупція в оборонному секторі є прямою загрозою виживанню держави.
Міжнародний досвід також свідчить, що в умовах війни корупція зазвичай зростає через концентрацію влади, обмеження прозорості та необхідність швидкого ухвалення рішень. Водночас, такий кризовий період може стати каталізатором для радикальних реформ, які в мирний час гальмувалися.
Україні вже давно треба було виробити свою модель зменшення корупції саме під час війни. Ніколи не пізно. Без цього – на перемогу можна буде лише без надії сподіватися…
Що є цікавим з міжнародного досвіду?
Хорватія
* Нульова толерантність до «своїх»: Хорватський досвід показав, що наближеність до керівництва країни, навіть статус ветерана не має бути індульгенцією за корупційні злочини.
* Зовнішній стимул: Процес вступу до ЄС був головним рушієм реформ, оскільки без реальних кроків з боротьби з корупцією країна не могла приєднатися до Євросоюзу.
Сполучені Штати Америки
Досвід США під час Другої світової війни є класичним прикладом того, як парламентський нагляд та цивільний контроль можуть стримувати корупцію навіть у періоди екстремальних військових витрат.
Головним інструментом цієї боротьби став Комітет Трумена (офіційно – Спеціальний комітет Сенату з дослідження програми національної оборони).
У 1941 році сенатор Гаррі Трумен (майбутній президент США) ініціював створення комітету, занепокоєний повідомленнями про марнотратство та зловживання при будівництві військових об'єктів.
Основні досягнення комітету:
* Економія коштів: За оцінками, комітет заощадив державі близько $10–15 мільярдів (у цінах того часу).
* Виявлення неякісної продукції: Було викрито постачання дефектних авіадвигунів та неякісної сталі, що врятувало життя тисячам американських військових.
* Боротьба з монополіями: Комітет викрив спроби великих корпорацій штучно обмежувати виробництво стратегічних матеріалів для утримання високих цін.
* Контроль за «людьми за долар»: Було виявлено конфлікт інтересів у топменеджерів корпорацій, які працювали в уряді за номінальну зарплату, але продовжували лобіювати інтереси своїх компаній.
Окрім комітету, США впровадили низку інституційних запобіжників:
1. War Production Board (Рада з військового виробництва) – централізований орган, який регулював розподіл ресурсів та видачу військових контрактів, мінімізуючи хаотичні закупівлі, що створювали ґрунт для відкатів.
2. Закон про помилкові вимоги (False Claims Act): хоча закон діяв ще з часів Громадянської війни, під час Другої світової він активно використовувався для покарання підрядників, які завищували ціни.
3. Публічність та прозорість: Комітет Трумена провів понад 430 відкритих слухань та опитав майже 1800 свідків. Всі звіти комітету ухвалювалися одностайно обома партіями, що унеможливлювало політичне прикриття корупціонерів.
Чому це спрацювало?
Ефективність боротьби в США базувалася на незалежності контролю. Комітет Трумена не підпорядковувався Білому дому, що дозволяло йому критикувати навіть президентську адміністрацію Рузвельта за помилки в оборонному плануванні.
Південна Корея
Історія Південної Кореї містить один із найтрагічніших прикладів наслідків військової корупції, який став уроком для всієї нації.
* Трагедія Національного корпусу оборони (1950–1951): Під час Корейської війни через розкрадання коштів високопосадовцями десятки тисяч призовників загинули не від куль, а від голоду та обмороження. Це призвело до розстрілу п’яти винних чиновників та радикального перегляду контролю.
* KONEPS (Електронні закупівлі): Республіка Корея створила одну з найдосконаліших у світі систем електронних торгів. Це дозволило значно знизити рівень «відкатів» та непрозорих домовленостей у державному секторі.
Держава Ізраїль
В Ізраїлі боротьба з корупцією в армії базується не на великій кількості цивільних контролерів, а на жорсткій внутрішній етиці та кримінальному законодавстві.
* Суспільний договір: в ізраїльському суспільстві корупція в армії сприймається як синонім національної катастрофи. Оскільки в армії служить майже кожен (система резервістів), будь-яке розкрадання сприймається як крадіжка у власної родини.
* Спадковість та елітарність: військові підприємства впроваджують політику «нульової толерантності» до хабарництва, оскільки їхнє виживання залежить від міжнародних контрактів та довіри партнерів.
* Слабке, але зрозуміле, місце – прозорість: попри високу ефективність, Transparency International зазначає, що оборонний сектор Ізраїлю залишається досить закритим від громадського контролю через таємність військового бюджету.
Ці приклади показують, що ідеальної моделі немає, але є таки дієві механізми для системної протидії корупції в оборонному секторі, навіть під час війни.
Корупція – явище, яке притаманно багатьом країнам. Важливо, які масштаби і її тип. До того ж – це не єдина складова корозії, що нищить ефективність державного управління.
Боротьба з корумпованими персоналіями не дорівнює системній протидії корупції. Тим не менше, якщо джина випустили з пляшки – його вже назад не запхаєш.
Має бути реакція. Оперативна. Системна. Не cловами, а діями!
У людей, і на фронті, і в тилу – загострений запит на справедливість. Задовольнити його – це необхідна умова виживання діючої влади і в цілому країни.
Ми всі – в одному човні! І цей човен має залатати пробоїни і випливти з буремних хвиль, а тонути будуть лише ворожі кораблі!
