Обговорення можливого включення Києва та Київської області до переліку прифронтових територій виглядає як суто адміністративне рішення, але за ним стоїть цілий комплекс економічних механізмів — від пільгового кредитування до страхування воєнних ризиків. Проблема в тому, що не всі ці механізми реально працюють, навіть якщо статус буде офіційно присвоєно.
Кабінет міністрів опрацьовує рішення після серії ударів по продовольчих складах у столичному регіоні. Паралельно Мінекономіки готує зміни до постанови №1541, які мають включити Київ та область до територій підвищеного ризику в межах державної програми страхування воєнних ризиків. Але, як пояснює віцепрезидент Торгово-промислової палати Ростислав Коробко, різні механізми підтримки працюють по-різному — і не всі з них залежать від офіційного статусу території.
Пільгове кредитування — реальна перевага
Головний практичний ефект від статусу прифронтової території — здешевлення позик за програмою «5-7-9». Якщо Київ і область отримають такий статус, кредитна ставка для бізнесу опиниться в межах одного відсотка річних у гривні. Це стосується як поповнення обігових коштів, так і фінансування відновлення зруйнованого майна.
До цього додаються ще дві переваги, які працюють на практиці:
- скорочення строків проходження дозвільних процедур та отримання документів;
- полегшене отримання підтверджень форс-мажорних обставин чи хардшипів для доведення неможливості виконати договірні зобов’язання перед контрагентами та банками.
Ці три елементи — пільгова ставка, швидші процедури, підтвердження форс-мажору — і становлять реальний зміст статусу для бізнесу.
Чому страхування воєнних ризиків не працює навіть з новим статусом
Постанова №1541 передбачає включення столичного регіону до територій підвищеного ризику в межах програми страхування воєнних ризиків. Але механізм такого страхування наразі фактично відсутній у робочому вигляді.
Основа страхування воєнних ризиків — перестрахування, тобто передача частини ризику іноземним перестрахувальним компаніям. Саме вони мають фінансову спроможність покривати масштабні воєнні збитки. Але жодна страхова компанія не бере на себе реальний ризик у Києві та області, оскільки регіон є центром терористичних атак на бізнес — склади, рітейл, логістику. Страховий тариф просто не може покрити збитки на мільярди гривень.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Міжнародні перестрахувальні компанії, такі як Lloyd’s чи Munich Re, не беруть на себе подібні зобов’язання щодо цієї території. Тому постанова може декларативно щось передбачати, але без реального перестрахувального ринку вона не гарантує компенсацій бізнесу за знищене майно.
Реєстр збитків працює незалежно від статусу території
Компенсація за пошкоджене чи знищене внаслідок атак майно не залежить від того, чи матиме територія статус прифронтової. Для цього діє реєстр збитків, який працює по всій країні за єдиною процедурою, без територіальних критеріїв.
Підприємству потрібно зібрати пакет документів — висновки ДСНС, Національної поліції, експертні звіти щодо економічних і майнових втрат. Цей пакет подається до українського реєстру, який передає інформацію до міжнародного реєстру збитків. Статус території ніяк не впливає ні на строки, ні на зміст цієї процедури.
Так само і форс-мажор доводиться індивідуально в кожному конкретному випадку відповідно до умов чинного контракту. Жоден статус території автоматично не підтверджує форс-мажорних обставин — руйнування майна чи неможливість виконання зобов’язань потрібно документувати окремо.
Зворотний бік статусу
Київ і область фактично перебувають у зоні підвищених ризиків з початку повномасштабного вторгнення — незалежно від того, чи закріплено це офіційним статусом. Банки вже враховують ці ризики у вартості кредитних ресурсів, підвищуючи ставки та обмежуючи фінансування окремих напрямів — наприклад, будівництва складів чи великих торговельних приміщень.
Це означає, що офіційне визнання статусу прифронтової території не створює нових ризиків, а лише формалізує ті, що вже існують і впливають на можливість бізнесу залучати фінансування та реалізовувати нові проєкти.
