Європейська комісія офіційно взялася рахувати, скільки грошей насправді бракує Україні, перш ніж ухвалювати рішення про долю заморожених активів Росії. На перший погляд це виглядає як бюрократична затримка. Насправді це спроба уникнути помилки, яка коштуватиме дорожче за будь-яку економію часу: спершу визначити реальну потребу, а вже потім підбирати інструмент фінансування.
Логіка Брюсселя проста і водночас показова для того, як працює бюджетна дипломатія на рівні союзу. Коли йдеться про десятки мільярдів євро чужих коштів, які фізично лежать на рахунках у європейських фінансових інституціях, будь-яке рішення повинно спиратися на точні цифри, а не на політичні заяви про дефіцит. Саме тому комісар з питань економіки провів консультації, присвячені фіскальній ситуації в Україні, а речник Комісії прямо визнав: потрібні додаткові експертні висновки, перш ніж обговорювати шляхи вирішення проблеми.
Заморожені активи Росії як фінансовий інструмент, а не політичний жест
Кошти країни-агресорки переважно зберігаються в Euroclear у Брюсселі — це не банк у звичному розумінні, а клірингова організація, яка проводить розрахунки за цінними паперами. Саме через це технічне походження активи не можна просто передати іншій стороні одним рішенням: йдеться про юридичні зобов’язання перед власником коштів, тобто центральним банком Росії, і про ризики для самої інфраструктури, яка ці активи обслуговує.
Це пояснює, чому Бельгія, на території якої розташований Euroclear, роками виступає найобережнішим гравцем у цій дискусії. Країна ризикує залишитися єдиною відповідальною стороною, якщо план щодо конфіскації чи використання активів призведе до судових позовів або фінансових претензій з боку Москви. Саме тому пропозиція групи Renew у Європарламенті пропонує принципово інший підхід: зробити зберігачем не Euroclear чи інші установи, а сам Європейський союз як інституцію. Це перекладає юридичний ризик з однієї країни на весь блок і, за задумом авторів ідеї, знімає головне заперечення бельгійської сторони.
Позика на 90 мільярдів євро як компромісний механізм
Ще торік лідери ЄС обрали інший шлях: узгодили позику для України у розмірі 90 мільярдів євро замість прямого використання заморожених активів Росії. Це рішення з’явилося саме тому, що альтернативний план з активами не отримав одностайної підтримки всіх держав-членів — а в питаннях бюджету та зовнішньої політики ЄС одностайність часто є обов’язковою умовою.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Позика — інструмент більш передбачуваний і юридично чистіший, але має очевидне обмеження: це борг, який Україна так чи інакше зобов’язана обслуговувати, тоді як активи Росії розглядаються багатьма як компенсаційний ресурс, який не повинен лягати додатковим навантаженням на українську економіку. Заява речниці Комісії про те, що заморожені активи наразі не є пріоритетом, а увага зосереджена на реалізації саме позики, показує: Брюссель обрав шлях найменшого політичного опору, залишаючи тему активів у резерві.
Що це означає для подальшого фінансування України
Дефіцит, про який заявила українська сторона, змушує Комісію повернутися до варіантів з активами, навіть якщо офіційно вони не в пріоритеті. Паралельно рухаються ще дві ініціативи: пропозиція Парламентської асамблеї Ради Європи про механізм передачі активів на підставі рішень Європейського суду з прав людини, та активізація українських дипломатичних контактів із самим ЄС щодо часткової виплати й розширених гарантій, здатних розблокувати позицію Бельгії.
Поки триває аудит фіскальних потреб, жодне з цих рішень не буде ухвалене остаточно. Але сам факт, що Комісія одночасно веде роботу над позикою і вивчає нову пропозицію щодо зберігача активів, свідчить: питання заморожених активів Росії залишається на столі, і його вирішення залежатиме не стільки від політичної волі, скільки від того, наскільки точно вдасться порахувати реальну ціну продовження фінансування України.
