Чому долар і євро подешевшали 14 вересня, а ціни в магазинах все одно ростуть

Національний банк України встановив на понеділок, 14 вересня, офіційний курс долара на рівні 44,54 грн — на копійку нижче за попередній банківський день. Євро подешевшало помітніше: 51,63 грн проти показника, зафіксованого 11 вересня, це на 13 копійок менше. Формально гривня зміцнилася до обох ключових валют. Але саме цей факт варто розглядати уважніше, бо стабільний курс валют НБУ давно перестав бути гарантією стабільних цін у гривневому вимірі.

Це парадокс, який часто спантеличує споживачів: курс не рухається чи навіть падає, а цінники в магазинах піднімаються. Пояснення лежить не в валютній площині, а в структурі собівартості товарів і послуг воєнного часу.

Курс — лише один із компонентів ціни

Директор департаменту фінансових ринків та інвестиційної діяльності ”Глобус Банку” Тарас Лєсовий пояснює: валютний курс формує лише частину кінцевої вартості товару. Решта — це виробничі, логістичні та операційні витрати, які під час війни ростуть незалежно від того, що показує табло обмінника.

На собівартість тисне комплекс факторів, пов’язаних безпосередньо з бойовими діями:

• наслідки ракетно-дронових атак на виробничі потужності та інфраструктуру;
• прямі втрати підприємств від пошкоджень і зупинок роботи;
• необхідність перебудовувати логістичні маршрути в обхід небезпечних або зруйнованих напрямків;
• витрати на енергетичну автономність — генератори, накопичувачі, альтернативні джерела живлення;
• страхування ризиків, які раніше не закладалися в бізнес-модель;
• підтримка резервних маршрутів та обладнання на випадок форс-мажору.

Кожен із цих пунктів додає гривні до собівартості одиниці продукції ще до того, як у справу вступає курс долара чи євро. Бізнес, за словами Лєсового, дедалі частіше закладає в сьогоднішню ціну не лише вже понесені збитки, а й потенційні витрати найближчого майбутнього — фактично страхуючи себе наперед від нової хвилі атак чи перебоїв.

Як формується ”воєнна інфляція”

Саме цей механізм експерт називає ”воєнною інфляцією” — зростанням цін, яке відбувається не через девальвацію гривні, а через накопичення операційних ризиків і витрат, притаманних економіці під постійним обстрілом. Це принципово інший тип інфляційного тиску, ніж класичний валютний: його не можна погасити інтервенціями НБУ чи утриманням курсу, бо джерело проблеми — фізичні руйнування та порушення виробничих і логістичних ланцюгів.

За оцінкою Лєсового, у вересні на окремих товарних ринках і в секторі послуг варто очікувати зростання цін приблизно на 5%. Там, де форс-мажорні обставини створюють реальний дефіцит пропозиції — пошкоджено конкретне виробництво, перерваний конкретний маршрут постачання — подорожчання може сягати 10%. І це відбувається навіть за курсу гривні, який лишається практично незмінним чи навіть зміцнюється.

Що це означає для галузей

Для секторів, залежних від безперервної логістики та енергопостачання — харчової промисловості, роздрібної торгівлі, частини послуг — це означає постійний тиск на маржу. Компанії або перекладають додаткові витрати на кінцевого споживача, або скорочують рентабельність, шукаючи резерви в операційній ефективності.

Для макроекономічної політики висновок інший: утримання курсу валют НБУ на стабільному рівні залишається важливим інструментом стримування інфляційних очікувань, але воно не здатне повністю нейтралізувати ціновий тиск, породжений війною напряму. Поки атаки на інфраструктуру та виробництво тривають, точкові сплески цін у 5-10% на окремих ринках стають структурною, а не тимчасовою рисою економіки.