Зустріч Володимира Зеленського з директоркою-розпорядницею МВФ Крісталіною Георгієвою на перший погляд виглядає як черговий протокольний контакт. Насправді йдеться про запуск процесу, який визначить, чи витримає державний бюджет України наступний рік війни. Фонд погодився допомогти знайти частину коштів, необхідних для фінансової стійкості вже у 2027 році — і це рішення варто розглядати не як разову послугу, а як елемент системи, за якою фінансова допомога партнерів давно перетворилася на планування наперед.
Чому про 2027 рік говорять уже зараз
Планування бюджетної підтримки на рік і більше наперед — стандартна практика для країн, що перебувають у затяжній кризі. Українська економіка функціонує в умовах, коли значна частина видатків не покривається власними доходами, а президент прямо визнав існування «діри» у державному бюджеті. Коли дефіцит має структурний характер, а не тимчасовий, урядам і кредиторам доводиться домовлятися про фінансування на кілька періодів вперед, щоб уникнути раптового розриву між витратами й надходженнями. Саме тому переговори з МВФ ведуться не про поточні транші, а про горизонт наступного року — це спроба закрити майбутню діру ще до того, як вона стане критичною.
Готуються й пропозиції на національному рівні, щоб зменшити залежність від зовнішнього фінансування. Але жодна внутрішня реформа не здатна швидко замістити масштаб потреб воюючої економіки, тому паралельна робота з МВФ залишається обов’язковою складовою бюджетної стратегії.
Як влаштована умовність допомоги
Фінансова підтримка міжнародних інституцій рідко надається без зустрічних зобов’язань. Це і пояснює, чому в розмові з Георгієвою окрема увага приділялася голосуванню Верховної Ради за конкретні закони. Йдеться про законодавчі рішення, які є формальними зобов’язаннями України перед партнерами — тобто передумовою для того, щоб гроші взагалі могли бути виділені чи розблоковані. Частину таких рішень парламент уже ухвалив, решту планують проголосувати до кінця року.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Цей механізм пояснює логіку публічних закликів президента до Ради ухвалити пакет законопроєктів, від яких залежить залучення фінансової допомоги та покриття дефіциту бюджету. Для кредиторів голосування за законодавчі зміни — це сигнал керованості процесу: доки уряд і парламент виконують узгоджені кроки, потік фінансування зберігається. Затримка з ухваленням хоча б частини законів автоматично ставить під питання терміни й обсяги наступних траншів.
- МВФ погодився шукати частину коштів для фінансової стійкості України у 2027 році
- Верховна Рада вже проголосувала частину законів-зобов’язань перед партнерами
- Решту законопроєктів планують ухвалити до кінця поточного року
- Президент публічно визнає наявність значного дефіциту державного бюджету
- Готуються пропозиції для виходу з бюджетного дефіциту на національному рівні
Економічний вимір зміни тактики повітряних атак
Окремою темою переговорів стала безпекова ситуація на тлі зміни російської тактики повітряних атак. За словами президента, мета таких ударів виходить за межі фізичного знищення — це спроба паралізувати роботу бізнесу та держави. Для економіки це означає постійні позапланові витрати: відновлення інфраструктури, компенсацію втрат підприємствам, підтримку енергетичної та логістичної стійкості. Такі витрати не закладаються у звичайний бюджетний цикл, і саме тому макрофінансова допомога партнерів набуває особливого значення — вона покриває не заплановані статті, а наслідки безпосередніх ударів по спроможності держави функціонувати.
Подяка за програми підтримки з боку МВФ у цьому контексті — не формальність, а визнання того, що зовнішнє фінансування вже стало постійним елементом економічної стійкості країни під час війни. Для сектору державних фінансів це означає одне: доки триють активні бойові дії, бюджетна політика України буде вибудовуватися у зв’язці з міжнародними донорами, а виконання законодавчих зобов’язань перед ними стане не менш важливим показником, ніж власні макроекономічні показники.
