Різниця між вартістю газу в Україні та на європейських хабах сягнула найбільшого показника з кінця 2022 року. Жовтневий контракт на українському ринку торгувався близько 33 євро за МВт·год без ПДВ, тоді як на нідерландському хабі TTF аналогічний обсяг коштував 84 євро за МВт·год. Різниця перевищила 50 євро за МВт·год, а український газ виявився дешевшим приблизно у 2,5 раза. Це не випадковий збіг котирувань, а прямий наслідок того, як влаштований (і фактично розірваний) зв’язок між двома ринками.
Як два ринки опинилися по різні боки барикади
У нормальній ситуації ціни на газ у сусідніх країнах з відкритими кордонами для торгівлі тяжіють одна до одної: якщо десь дешевше, трейдери купують там і продають туди, де дорожче, вирівнюючи розрив. Саме так працює будь-який лікідний товарний ринок. Але український газовий ринок зараз ізольований від європейського штучно, і в обидва боки.
З одного боку, імпорт з Європи в Україну економічно не має сенсу — навіщо купувати ресурс за 84 євро, якщо всередині країни він коштує 33. Тому потоку газу з заходу на схід практично немає. З іншого боку, зворотний рух — з України до Європи, де ціна вища і продавцю це вигідно, — заблокований адміністративно. Кабінет міністрів увів нульові квоти на експорт газу українського походження на початку повномасштабного вторгнення 2022 року, і це обмеження досі чинне.
У результаті виник класичний ефект замкненої системи: ціна не може вирівнятися, бо механізм арбітражу — купівлі там, де дешево, і продажу там, де дорого — заблокований державним рішенням.
Чому в Україні утворився надлишок газу
Ціна на будь-якому товарному ринку формується балансом попиту і пропозиції. В Україні цей баланс змістився у бік профіциту саме на комерційному сегменті — тобто там, де газ продають і купують промислові споживачі та постачальники поза регульованим побутовим контуром.
Причина профіциту — падіння промислового споживання. Російські удари по виробничих потужностях виводять з ладу підприємства, які раніше споживали значні обсяги газу для власних технологічних процесів. Менше діючих заводів — менший попит на паливо. При цьому видобуток і наявні запаси залишаються відносно стабільними, тож надлишок ресурсу тисне на ціну вниз.
Читайте нас у Telegram
ПідписатисяЄвропейська картина дзеркально протилежна. Перед опалювальним сезоном континенту потрібні додаткові обсяги газу для заповнення сховищ, а рівень заповненості становить лише 68% — це створює підвищений попит і тримає котирування TTF на високому рівні.
Що це означає для газового сектору
Ізоляція ринку — це палиця на два кінці. З одного боку, українські споживачники газу, які працюють на внутрішньому комерційному сегменті, отримують ресурс за цінами, недосяжними для європейських конкурентів, що дає локальну перевагу для тих підприємств, які встояли попри обстріли.
З іншого боку, виробники та трейдери газу в Україні втрачають можливість монетизувати надлишок ресурсу за вищими європейськими цінами. Заборона експорту консервує профіцит усередині країни замість того, щоб дозволити ринку природним чином вирівняти пропозицію через продаж за кордон. Це означає недоотримані валютні надходження для галузі та відсутність цінового сигналу, який міг би стимулювати нарощування видобутку.
Експерти газової галузі, зокрема Михайло Свищо, звертають увагу саме на цей структурний фактор: закритий експорт тримає український ринок відірваним від Європи, і поки квота на вивіз залишається нульовою, розрив цін продовжуватиме залежати виключно від внутрішньої динаміки попиту — тобто від того, наскільки глибоко просядає промислове споживання під ударами.
Поки українська промисловість не відновить обсяги споживання, а обмеження на експорт не переглянуть, різниця в цінах на газ між внутрішнім і європейським ринком залишатиметься аномально високою — це радше симптом воєнної економіки, ніж ринкова закономірність.
