Уявіть: ви голосуєте за політичну силу, в списку якої — 40% жінок. Але вже за кілька місяців — після перших відставок — кількість жінок у раді зменшується. Чому? Бо мандати від них автоматично переходять чоловікам.
Закон захищає вхід — але не тримає двері. Формальна квота працює лише на старті, а далі жінки просто “випадають” із системи. І це вже не виняток, а масова практика. Чому поточний закон не працює, на що впливає та як це змінити — незабаром розберемося
Невиконаний обіцяний квиток
Україна давно ввела квоти — і це мало б гарантувати представництво жінок у владі. Але система працює лише до першої ротації. Якщо депутатка складає мандат, її місце займає наступна людина у списку — незалежно від статі.
У Верховній Раді ІХ скликання жінки займають 21% місць — і навіть цей рекордно високий показник легко знищити кількома відставками. У місцевих радах ситуація аналогічна: квота є на вході, але закон не зобов’язує зберігати гендерний баланс упродовж каденції. Система не “тримає” жінок — вона просто не передбачає їх захист.
Квоти без гарантій — порожній звук
На місцевих виборах 2020 року жінки мали становити щонайменше 40% у списках. Але в радах їх стало лише 35,9%. У 2015-му було більше — майже 49,5%.
Як це можливо? Частину жінок включили формально, деякі з них відмовилися від мандатів одразу — і їх замінили чоловіки. Формально — закон виконано. Фактично — квоти обійдено.
Таке “жонглювання” підриває довіру до гендерних реформ. Коли жінки — лише цифри у списку, а не реальні учасниці політики, сама ідея рівного представництва знецінюється.
Європейський рецепт: закон без «лазівок»
У Франції вже понад двадцять років діє принцип паритету: жінка–чоловік–жінка — у виборчому списку, і так до кінця. Випав хтось — на його місце заходить наступна особа тієї ж статі. Ніхто не перетасовує списки після виборів.
Результат? У Національній асамблеї сьогодні — майже 39% жінок (проти 20% у 1997-му). І це не завдяки квотам на папері, а завдяки системі, що не дає їх обійти.
У 2024-му Албанія оновила виборчий кодекс: тепер кожна третя позиція в списку — за жінкою. І навіть у відкритих списках, якщо депутат-чоловік складає мандат, його замінює жінка з найближчим рейтингом. Така норма вже дозволила стабілізувати 33–40% жіночого представництва в парламенті.
У Тунісі після революції 2011 року ввели систему чергування статей у списках — zipper system. А з 2014-го заміщення депутатських мандатів також відбувається лише кандидатами тієї ж статі. Це не лише юридичне правило — це частина нової політичної культури.
Успішний досвід десятків країн показує: необхідна не тільки квота на старті, а й прозорий механізм заміни, який закріплює її на весь термін каденції.
Без цього виборець, голосуючи за жінку, ризикує отримати в парламенті чоловіка. І така підміна — не просто формальність, а знецінення вибору.
Пропозиція: «жінка за жінку»
Громадська організація “Сильна Жінка” пропонуємо просту, але принципову зміну: доповнити Виборчий кодекс нормою про гендерно збалансовану ротацію. Якщо депутатка достроково складає мандат, її місце має посісти наступна у списку кандидатка-жінка.
Цей механізм можна закріпити так:
«У разі дострокового припинення повноважень депутат(к)и, обраного(ої) за партійними списками, мандат передається наступному(ій) за списком кандидату(ці) тієї ж статі, що і вибула(в)».
Одна коротка фраза — і «лазівка» закрита. Партії більше не зможуть вільно переставляти фігури: мандат, відданий жінці, не зникне — бо закон вимагатиме рівноцінної заміни.
Квота — це не прикраса. Це гарантія, що в політиці звучать різні голоси. Що реальність суспільства відображається у залі для голосування. І щоб цей голос не зник за першої ж відставки, закон має стояти на його сторожі.
Настав час внести правку, яка зафіксує принцип «жінка за жінку». Це не лише про мандати. Це про справедливість. І про те, що демократія без жінок — неповна.
