Погляд
Або про політику повернення фанатів "русского міра" в Росію
Зміст
Спостерігаю нині дивну, щоб не сказати дику, ситуацію в нашому українському соціально-медійному просторі. Рівень протистояння зеботів і порохоботів так загострився, що в нинішній дискусії між ними вже забули про російських убивць і головного світового терориста Путіна.
А тим часом українські ватники й почекуни разом із корисними патріотичними ідіотами щоденно поширюють наративи російської пропаганди про злочинну владу України, яка гірша за Путіна. На цьому тлі активізувалися колаборанти й україножери, які почали публічно і відкрито пропагувати “велікую россійскую культуру”, єдину канонічну московську церкву та збирати масовки малоросів і ватників на всілякі флешмоби.
При цьому наша поліція, яка не навчена воювати, та численні загони муніципальних варт спокійно реагують на ці прояви публічного та агресивного українофобства.
Читайте також: Глибокі надра меншовартості
Учергове нагадаю владцям, які присягали вірно служити Українському народові та отримають чималенькі кошти за свою службу, що досі:
- відсутнє в національному законодавстві бодай адміністративне покарання за прояви українофобії;
- залишаються малодієвими норми про кримінальну відповідальність за колаборацію;
- не розроблені підзаконні акти щодо відповідальності та припинення діяльності організації, зокрема у сфері релігії, за публічну пропаганду ідеології “русского міра”.
Натомість ортодоксальні ліберали та вічні грантожери-космополіти в уряді та парламенті продовжують боротьбу проти належного місця в освітньому процесі “Історії України” та інших світоглядних предметів.
Подвійні громадяни та плагіатори з МОН та освітнього Комітету ВРУ зменшують удвічі кількість годин на вивчення історії України у 8-9 класах, намагаються розмити національну історію, обʼєднуючи її зі світовою, не здатні вчасно підготувати та забезпечити школи якісними підручниками з історії України…
Не менш цинічною в умовах війни є ідея всіляко збільшити години на такі предмети, як “Громадянська освіта”, “Фінансова грамотність” тощо коштом історії України!
Читайте також: Про державне мислення української нації
Я вже мовчу про зміст підручників із цих предметів.
От, до прикладу, підручник з громадянської освіти пропагує нашу багатонаціональність та багатокультурність і вчить, що Булгаков (який ненавидів все українське і був типовим українофобом) здобув визнання в Україні. Одним словом, війна війною, а грантові заробітчани продовжують досі за бюджетні кошти штампувати російські наративи і тремтіти від слів “українська нація” та “національна культура”.
І поки чиновники продовжують за наші та грантові гроші опікуватися російською та іншими меншинами, до очищення воюючої України від слуг Путіна-Кіріла ще ой як далеко.
Але нам своє робити!
Джерело
Про автора. Микола Томенко, український політик та громадський діяч
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.
