Учені з Королівського коледжу Лондона проаналізували вміст харчових волокон у частинах фруктів і овочів, які люди зазвичай викидають. У дослідженні розглядали 12 поширених продуктів: ананаси, кавуни, гарбузи, броколі, буряк, ківі та цвітну капусту. Порівнювали клітковину у звичних їстівних частинах продуктів та у шкірці, насінні, стеблах і серцевині.
Результати показали, що у 10 із 12 досліджених продуктів викидаються частини містили більше клітковини за вагою, ніж споживаються. Найбільшу різницю знайшли в трьох продуктах: шкірка та серцевина ананаса містили на 453% більше клітковини, ніж м’якоть; у шкірці кавуна виявили на 425% більше харчових волокон; шкірка, насіння та внутрішні волокнисті частини гарбуза мали на 362% більше клітковини, ніж м’якоть.
Винятками стали броколі та фенхель. Стебла броколі містили на 28% менше клітковини, ніж суцвіття.
Масштаб харчових втрат
На думку дослідниці Рейчел Гібсон, частини продуктів, які не використовують для приготування, становили від 25 до 48% їхньої загальної маси. Це означає, що разом із викиданими відходами люди втрачають значну кількість корисних речовин.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Науковці акцентують, що високий вміст клітковини не означає автоматично, що всі такі частини рослин варто вживати. Зокрема, шкірка ананаса може містити природні токсичні сполуки, а деякі частини складно їсти через жорсткість або неприємну текстуру. Разом з тим дослідники вважають, що раціональніше використання придатних до споживання частин може допомогти людям отримувати більше клітковини, скорочувати харчові відходи та заощаджувати гроші.
Громадське сприйняття
Під час фокус-групових обговорень виявилося, що навіть люди, які знають про користь шкірки та інших частин рослин, не завжди готові їх їсти. Автори дослідження вважають, що популяризація безпечних способів використання таких продуктів у повсякденному харчуванні може допомогти змінити ці звички. Це особливо актуально, оскільки більшість людей не отримує рекомендованої кількості клітковини. За наведеними даними, у США рекомендованого рівня досягають лише 4% чоловіків та 11% жінок.
