Відкривати вільний експорт металобрухту з України неможливо через відсутність надлишку сировини на внутрішньому ринку. Розповсюджені серед експортерів твердження про «затоварені склади» не відповідають реальній ситуації.
Директор GMK Center Станіслав Зінченко заявив, що жодних накопичень брухту насправді не існує, а наявні залишки вичерпаються миттєво. Основна проблема полягає в скороченні заготівлі сировини в Україні. Від 80% цього ресурсу історично залежало від промислових регіонів південного сходу, які нині перебувають під обстрілами або частково окуповані.
За перші сім місяців 2026 року металургійні комбінати придбали близько 900 тис. тонн брухту — майже як у попередньому році, проте заготівля впала приблизно на 25%. Заготівельники посилаються на 60 тис. тонн «законсервованих запасів», але в масштабах галузі це незначний обсяг.
До війни Україна видобувала близько 4 млн тонн брухту щорічно. Один лише «Інтерпайп» у звичайному режимі споживає 1–1,5 млн тонн на рік. За сценарію вільного експорту та вивезення сировини відновлення сталевої галузі стане неможливим, зазначив Зінченко.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Чому квоти на експорт залишатимуться
Ливарна та металургійна галузь вважають металобрухт стратегічною та вичерпною сировиною, необхідною для розвитку електрометалургії та виробництва сталі з меншими викидами. Нульова квота на експорт введена після стрибка вивезення у 2025 році на 53%, майже до 500 тис. тонн. Велика частина поставок проходила через Польщу до третіх країн без сплати українського експортного мита. Лише попереднього року бюджет недоотримав понад 2 млрд гривень через таку схему.
Проте учасники ринку не виключають часткового пом’якшення обмежень. Компромісом може стати дозвіл на експорт лише підтвердженого надлишку за умови, що держава отримуватиме доходи. Серед альтернативних механізмів розглядаються прозорі квоти, експортні ліцензії через аукціони Prozorro та мито, яке застосовуватиметься незалежно від країни призначення.
Ливарники наголошують на необхідності попередньо чітко визначити баланс: скільки брухту утворюється, скільки потрібно виробництву та який обсяг залишатиметься стратегічним резервом. Лише після цього можна дискутувати про експорт реального надлишку.
