Асоціація прифронтових міст та громад вийшла на уряд із конкретним ціновим орієнтиром: 67 мільярдів гривень додаткового фінансування на 2027 рік, а разом із пакетом пріоритетних проєктів публічних інвестицій загальна потреба сягає 75 мільярдів. За цими цифрами стоїть не абстрактна підтримка регіонів, а питання виживання конкретних територій як економічних і соціальних одиниць.
Мер Харкова Ігор Терехов, який очолює Асоціацію, представив ці розрахунки на засіданні правління АПМГ. Логіка проста: якщо громада не може забезпечити водопостачання, укриття, роботу лікарень і комунальної інфраструктури, люди з неї виїжджають. А коли зникають люди, зникає і платник податків, і робоча сила для бізнесу, і сама економічна база для існування громади.
Як влаштоване фінансування прифронтових громад
Ключовий механізм, який обговорювався на засіданні, це збереження за прифронтовими громадами 64% податку на доходи фізичних осіб. ПДФО — основне джерело наповнення місцевих бюджетів в Україні, і саме від частки, яка залишається на місцях, залежить, скільки грошей громада має на утримання інфраструктури, комунальних служб і соціальної сфери без постійного випрошування трансфертів із центру.
Для територій, які втратили частину населення й бізнесу через бойові дії, база оподаткування і так звужена. Якщо додатково зменшити частку ПДФО, що залишається на місці, громада втрачає здатність фінансувати навіть поточні витрати, не кажучи вже про відновлення. Тому вимога зберегти саме 64% — це не про додаткові пільги, а про збереження базової фінансової спроможності в умовах, коли доходна база й так під тиском.
Друга частина механізму — компенсація різниці в тарифах. У прифронтових умовах комунальні підприємства часто не можуть виставляти економічно обґрунтовані тарифи населенню через низьку платоспроможність і руйнування інфраструктури, тож різницю має покривати бюджет, інакше водоканали, теплопостачальні компанії та інші комунальні структури просто зупиняються.
Що означають ці мільярди для сектору
Із 67 мільярдів запитуваних коштів 34 громади вже оформили свою частину потреб у вигляді 51 конкретного проєкту публічних інвестицій вартістю близько 8,4 мільярда гривень. Це показує, що йдеться не про орієнтовну оцінку, а про прораховані кошториси на конкретні об’єкти — водогони, системи водовідведення, лікарні, укриття, житло.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Такий підхід — прорахований пакет проєктів, а не загальний запит на фінансування — дає уряду і парламенту можливість оцінювати не абстрактну суму, а конкретний перелік об’єктів і їх вартість. Це принципово інша модель взаємодії між місцевим і державним рівнем, ніж просте лобіювання більшого трансферту.
- Збереження 64% ПДФО у прифронтових громадах
- Компенсація різниці в тарифах на комунальні послуги
- Перенесення невикористаних залишків коштів на наступні періоди через безпекові затримки
- Гарантії для працівників, які забезпечують функціонування громад в умовах небезпеки
- Врахування умов праці під час нарахування пенсійного стажу
Чому питання виходить за межі фінансів
Окремий блок пропозицій стосується не грошей, а правового статусу людей, які продовжують працювати в прифронтових громадах. Йдеться про можливі гарантії для тих, хто забезпечує роботу комунальних служб, медицини, адміністрацій під постійною загрозою, а також про врахування таких умов праці при нарахуванні пенсійного стажу.
Це визнання того, що утримання кадрів у прифронтовій зоні — окрема економічна проблема. Без людей, готових щодня виходити на роботу в умовах обстрілів, ніяке бюджетне фінансування інфраструктури не спрацює, бо об’єкти просто нікому буде обслуговувати.
Механізм ухвалення рішень залишається триступеневим: громади формулюють потреби, уряд закладає їх у проєкт бюджету, парламент ухвалює остаточний варіант. Асоціація прифронтових міст фактично виконує роль каналу, через який локальна експертиза доходить до державного рівня раніше, ніж проблема стає критичною. Наскільки цей голос буде почутий у фінальній версії бюджету 2027 року, стане зрозуміло вже під час його ухвалення.
