Чому руйнування складів ліків не одразу перетворюється на дефіцит в аптеках

Знищення фармацевтичного складу — це не лише втрата коробок з таблетками на полицях. Це розрив у ланцюгу, який вибудовувався місяцями: виробництво, контроль якості, логістика, розподіл між регіональними хабами і, врешті, доставка в конкретну аптеку. Коли одна з ланок випадає, компанія не може просто «довезти ще» — доводиться заново запускати весь цикл, а це час, якого під час регулярних повітряних тривог і повторних атак завжди бракує.

Про це в коментарі РБК-Україна розповіла членкиня Стратегічної ради фармацевтичної компанії «Дарниця» та співзасновниця Zagoriy Foundation Катерина Загорій. За її словами, оцінювати масштаб проблеми лише за фактом руйнування складу — некоректно. Щоб зрозуміти реальний ризик дефіциту ліків, потрібно знати три речі: скільки продукції втрачено, які залишки є на інших майданчиках і коли прийдуть наступні поставки.

Чому одні препарати вразливіші за інші

Фармацевтичний ринок неоднорідний — і саме тому універсального сценарію «склад згорів, ліків не буде» не існує. Ключовий фактор — здатність швидко замістити втрачений обсяг. Загорій виділяє категорію препаратів, де це зробити особливо складно:

• лікарські засоби з невеликою кількістю постачальників на ринку;
• препарати без повноцінних аналогів;
• позиції з жорсткими вимогами до температурного режиму зберігання та транспортування.

Саме за цими групами локальні перебої постачання можуть бути найбільш відчутними для пацієнтів. Логіка проста: якщо у препарату є десяток аналогів і кілька незалежних постачальників, втрата одного складу компенсується перерозподілом запасів з інших точок. Якщо ж мова про вузьку нішу з єдиним виробником чи специфічними умовами логістики — резерву для маневру практично немає.

Як руйнування складів перетворюється на витрати бізнесу

На першому етапі додаткові фінансові навантаження бере на себе бізнес — компанії змушені відновлювати виробництво, проходити повторний контроль якості, налагоджувати доставку в умовах, коли безпечна логістика сама по собі стала окремим завданням. Але якщо подібні втрати повторюються, підприємства починають змінювати саму модель роботи: збільшують страхові запаси, розосереджують їх по різних майданчиках, дублюють логістичні маршрути.

Усе це — не одноразові витрати, а постійне навантаження на собівартість. Воєнні ризики в такому разі перестають бути форс-мажором і стають структурною складовою ціноутворення. Це базовий економічний механізм: коли ризик стає системним, а не епізодичним, бізнес закладає його в ціну, бо інакше не зможе підтримувати стабільність постачання.

Хто насправді формує ціну в аптеці

Тут принципово розрізняти виробника і роздрібну мережу. Кінцева вартість ліків на полиці аптеки залежить не тільки від собівартості виробника, а й від цінової політики самої мережі. Тобто навіть якщо виробник утримує ціну на незмінному рівні попри зростання витрат на логістику й страхові запаси, кінцевий цінник для покупця формується ще й на рівні роздрібу. Це означає, що зростання витрат виробника не автоматично і не пропорційно транслюється в ціну для пацієнта — але й не гарантує, що ціна залишиться незмінною.

Що покаже найближчий період

За словами Загорій, саме вересень-жовтень дадуть змогу зрозуміти, чи мали нинішні втрати одноразовий характер, чи вони переростають у системний тиск на доступність і собівартість лікарських засобів. Це принциповий момент для всього сектору: одна атака на склад — це логістичний інцидент, який ринок здатен абсорбувати. Але серія таких подій змінює саму економіку галузі, змушуючи виробників закладати воєнні ризики в довгострокове планування запасів.

На рівні окремого пацієнта рекомендація прагматична: мати домашню аптечку й запас призначених ліків розумно вже зараз, особливо якщо йдеться про препарати постійного прийому, де перерва в лікуванні небезпечна для здоров’я. Але це індивідуальна страховка, а не заміна системного вирішення проблеми дефіциту ліків — яке залежить від того, наскільки швидко галузь адаптує ланцюги постачання до нової реальності постійних ризиків.