Чому ціна дизельного пального в Україні впритул підійшла до позначки 100 гривень

Ринок пального в Україні опинився у точці, де психологічна межа і економічна логіка почали конфліктувати. Ціна дизельного пального практично впритул наблизилася до 100 грн за літр, і, за оцінкою директора Консалтингової групи А-95 Сергія Куюна, вона мала б бути вищою вже зараз — стримують її не ринкові чинники, а перемовини уряду з учасниками ринку.

Чому ціна відстає від ринкових реалій

Головна причина зростання — рекордні світові котирування нафтопродуктів. Цього тижня вартість дизельного пального на світовому ринку сягнула 1644 доларів за тонну, а бензин напередодні поставив історичний рекорд у 1377 доларів за тонну. Це найвищі показники за всю історію спостережень, і саме вони формують базу для розрахунку роздрібної ціни в Україні.

Але українські оператори ринку зараз узяли паузу з підвищенням дизелю саме на позначці, близькій до 100 грн, в надії, що глобальний тренд розвернеться. Останні два дні світова ціна дійсно трохи просіла, проте розрахункова вартість пального в Україні все одно вказує на потенціал подальшого зростання. Тобто ціна вище 100 грн — це питання не «якщо», а «коли».

Паралельно уряд намагається пом’якшити тиск на ринок. Кабмін ухвалив пакет постанов, спрямований на страхування військових ризиків для паливної інфраструктури, пільгове кредитування будівництва об’єктів енергетичної та паливної сфери, ліквідацію наслідків ворожих атак і поповнення оборотного капіталу компаній. Це не пряме регулювання ціни, а спроба знизити витрати й ризики учасників ринку, щоб вони мали простір не піднімати ціну до економічно обґрунтованого рівня.

Чому бензин і дизель ведуть себе по-різному

Різниця в динаміці двох видів пального пояснюється психологією ринку, а не витратами. Для дизелю позначка 100 грн стала бар’єром, який компанії намагаються не перетинати якнайдовше, тому ціна тримається на рівні 99,90 грн. Для бензину такого символічного порогу немає, тому він росте день у день без стримувальних чинників. За оцінкою Куюна, ціна близько 92 грн за бензин — це вже фактична стеля: подальше зростання малоймовірне, особливо якщо світовий ринок трохи охолоне.

Глобальна паливна криза як тло українських цін

Українська ситуація — не виняток, а частина світового процесу. У Німеччині ціни вже сягнули рекордних 2,5 євро, у Франції через дефіцит дизелю фіксують перебої на заправках, а в США обговорюють можливу заборону експорту дизельного пального, оскільки в окремих штатах ціна перевищила вісім доларів за галон. Зниження ціни на пальне в Україні прямо залежить від динаміки нафтового ринку, а та — від розвитку подій на Близькому Сході, що робить будь-які прогнози вкрай ненадійними.

Економіка заправних мереж: хто в збитку, а хто тримається

Ситуація на АЗС суттєво відрізняється залежно від масштабу компанії:

• великі національні мережі мають запаси пального, закуплені раніше за нижчою ціною, і можуть змішувати їх із дорогими новими надходженнями — це дозволяє балансувати біля беззбитковості;
• малі оператори працюють без запасів, закуповуючи пальне вже за високою оптовою ціною — 96–97 грн, продаючи його по 98–99 грн, тобто з націнкою в 1–2 грн, тоді як самі витрати заправної станції складають близько 3 грн, а це означає прямий збиток на кожному літрі;
• чим довше триває цінове зростання, тим швидше в національних мереж вичерпуються старі дешеві запаси і зростає частка дорогого нового ресурсу в структурі продажів.

Це створює вибірковий тиск на ринок: дрібні гравці ризикують не витримати збиткову модель, тоді як великі оператори мають запас часу, обмежений обсягом старих контрактів.

Що додає невизначеності — атаки на паливну інфраструктуру

Окрім ринкових чинників, на ситуацію впливає безпековий фактор. Ворог систематично посилює удари по паливному сектору, шукаючи слабкі місця в логістиці постачання. Це змушує ринок готуватися не лише до цінових коливань, а й до можливих перебоїв. Практична рекомендація для водіїв, громад і промислових споживачів — формувати власні запаси пального там, де є технічна можливість зберігання. У разі виведення з ладу якогось каналу постачання такий запас дає час — тиждень чи два — на відновлення повноцінних поставок, а сам ресурс не втрачає цінності, оскільки буде використаний у будь-якому разі.