У системі державних закупівель України досі зберігаються корупційні ризики, пов’язані з неефективним розподілом коштів, ручним управлінням і браком реальних фінансових гарантій. Вихід із цього кола шукають експерти, економісти, юристи. Одним із тих, хто запропонував структурне рішення, став Денис Костржевський — голова Ради директорів міжнародного аеропорту «Київ». У своїй статті “Страхування в держзакупівлях” він називає страхування не просто фінансовим інструментом, а системою відповідальності, здатною очистити публічні фінанси від тіньових схем.
Чому нинішня модель не працює
Українські держзакупівлі формально відкриті — є Prozorro, тендерні комітети, моніторинг. Але на практиці головною проблемою залишається людський фактор. Навіть найсучасніша електронна система не може гарантувати, що після підписання договору підрядник виконає зобов’язання вчасно, якісно і без «додаткових угод». А штрафні санкції, прописані в контрактах, часто не покривають реальних збитків держави.
У цьому контексті ідея Костржевського про страхування як шлях подолання корупції виглядає прагматичною. Якщо ризики невиконання робіт або зриву термінів будуть застраховані, інтереси держави автоматично отримає захист. Страхова компанія, маючи власну мотивацію мінімізувати втрати, стане не лише фінансовим партнером, а й незалежним контролером якості.
Міжнародна практика страхування
У країнах ЄС та Великій Британії страхування державних контрактів — стандартна процедура. Там кожен великий проєкт — від будівництва лікарень до реконструкції аеропортів — має страхову підтримку. Це забезпечує подвійний контроль: з боку держави і з боку страховика. У разі порушення умов, збитки покриваються швидко, без бюрократії.
Як зазначає Костржевський, впровадження подібної системи в Україні стало б не просто запозиченням досвіду, а логічним кроком на шляху до європейської інтеграції. Адже страхування ризиків — це мова, якою говорить бізнес у світі. І саме ця мова має замінити ручні домовленості та «взаємні послуги» у держсекторі.
Економіка довіри
Успішні держави давно зрозуміли: там, де працюють страхові механізми, рівень корупції знижується. Бо страхова компанія не може бути «своїм» гравцем — вона діє за законом ризику, а не за телефонним дзвінком. Її завдання — оцінити фінансову надійність підрядника, його досвід і спроможність виконати контракт. Це перетворює процедуру закупівель із політичної гри на ринкову операцію, де довіра має ціну.
Власне, про це і пише Костржевський: у системі, де ризики формалізовані, не залишається місця «особистим рішенням». І це одна з ключових передумов подолання корупції.
Шанс для відбудови країни – Денис Костржевський
Післявоєнна відбудова України потребує колосальних інвестицій. Але жоден великий донор — від ЄС до Світового банку — не вкладатиме кошти у сферу, де відсутні фінансові гарантії. Тому пропозиція Дениса Костржевського про впровадження страхових стандартів у державних закупівлях може стати не лише внутрішньою реформою, а й умовою залучення зовнішнього фінансування.
Україна вже має приклади, коли страхові компанії брали участь у публічних проєктах — від дорожнього будівництва до енергетики. Але системного підходу досі немає. І саме зараз, коли готується законодавча база післявоєнного відновлення, час говорити не лише про «що будувати», а й як гарантувати прозорість і безпеку державних інвестицій.
Ідея «страхування як антикорупційного механізму» виходить за межі економіки — це питання культури управління. Денис Костржевський пропонує модель, у якій фінансова відповідальність підкріплює державну. А це, можливо, і є той фундамент, на якому можна вибудувати нову Україну — без корупції, але з довірою, правом і гарантіями.
Детальніше — у його статті «Страхування в держзакупівлях» на офіційному сайті Дениса Костржевського.
